Як Люба і дорога родина їздили в Збараж
Я довго не могла повернутись до написання своїх історій... Наш найкращий котик на світі пішов на веселку і я просто розбита. Розумію, що так було для нього краще і йому вже нічого не болить, але як же хочеться його знову обійняти... Не хотілося б починати свою розповідь з цієї новини, але цей блог не лише для інших, я й ніби мій публічний щоденник. Тому так... Дозволю цій сумній правді просто бути тут. Писати зараз важко, але розумію, що життя - це короткі маленькі і теплі історії. Особливо такі історії важливі сьогодні, під час війни. Це радісні моменти з котиком, з МЧ і з дорогою родиною. І сьогодні я хочу розповісти про світлу і теплу поїздку до Збаража.
.jpg)
