Як Люба пекла горіховий кекс

 Є в мене одна фанатка, яка жити не може без моєї писанини. Особливо любить читати про мої авантюри на кухні. І от мушу вишукувати, що таке зготувати, щоб про це написати. Про макарони і гречку розповідати звісно нічого, а от про випічку можна. Тому сьогодні я напишу про пісний кавово-горіховий кекс.

З горіхами в мене цікаві стосунки. Я їх дуже люблю, але ненавиджу чистити. Тому попри те, що на балконі в мене стоять цілі торби нечищених горіхів, я купую їх в магазині в гарненьких коробочках. Або в бабок, які також їх продають вже чищеними. Цей кекс я не планувала пекти, але якось я йшла дорогою і зустріла бабку, яка пропонувала купити в неї горіхи. Я людина дуже емпатична і бабок шкодую, тому так – сьогодні печу кекс. 

Цей рецепт пісний, і хоча ми з МЧ не постимо, зменшити кількість калорій я завжди рада. Спочатку треба приготувати каву. Я кави не п'ю взагалі, МЧ також. Якось в гостях у мого брата я випила чашку еспресо. Думала, що до Тернополя зі Львова не доїду – ледве коньки не відкинула. Тому кава у нас в хаті не водиться – лише чай. Але я згадую, що до якогось пляцка я купувала Нескафе розчинну. Витягаю пачечку – ой леле! А що вона така вся чорна як вугілля? Шо сі з нею стало? МЧ професорським тоном пояснює, що туди потрапила волога. Ну і грець з нею. Йти в магазин по каву я не налаштована, тому вирішую взяти святеє святих – Галку! Толку з неї звичайно як з козла молока, але хай вже буде. Розводжу водою і відставляю вбік. 

Далі в миску я висипаю цукор, додаю мед, сіль і олію. До маси виливаю половину галки і розмішую.

Далі просіюю борошно і розпушувач. Всьо файно перемішую вінчиком. Воно виходить густе і коричневе. Потім виливаю другу порцію кави і знову все перемішую. Тісто виходить як густа сметана, гладеньке і блискуче, як псєчі яйця. А тепер головний інгредієнт – куплені в бабки горіхи. Я їх трохи перемелюю в блендері і висипаю до маси. Колись чула, щоб горіхи дали кращий смак, їх треба трохи підсмажити на сковорідці. Але оскільки  я всесвітнє ледащо – обійдусь.

Тепер треба то все вилити в силіконову форму. До речі, мені б здалось купити іншу форму – з твердого матеріалу, бо той силікон поводиться як желе. Одного разу я в ньому схотіла зробити желе з гарбуза. В тому желе була вся моя кухня - бо на рідину силікон явно не розрахований. Особливо якщо я хочу перемогти закони фізики  і впхати в форму  більше, ніж вона може вмістити.

Ну тісто силікон ще більш-менш втримує. Відправляю кекс пектись, а сама гребу збиратись – в цей чудовий осінній день ми з МЧ вирішили вигуляти мою нову шапку.

Кекс печеться 40-45 хвилин. Я його витягаю і залишаю чекати на нас – якраз файно вистигне. Довго ми не блукали – якби не резинка на моїй новій шапці, полетіла б вона у далекі краї. Зимно, вітряно – де та весна нарешті? І це ще я тоді не знала, про майбутні сніги до колін і мороз -20.

Ну оце ми поблукали і вернулись додому. Розрізаю кекс – ну на вигляд такий нічо. На смак тож нічого особливого, але їсти можна. До речі, ви помітили, як тісто розперло ту форму? Дуже схоже на мене, коли я намагаюсь влізти у свої старі штани.

Коли кекс був теплий – був смачний. Але от халепа – наступного дня він став твердий і не добрий. І зсередини з'явився закалець. Не зрозуміло чи це від того, що постояв ніч, чи життя його так потріпало? Одним словом, ми обгризли кекс з боків, а решту викинули. І знаєте що? Це здається був лише 2 чи 3 закалець у моєму житті! А зважаючи на кількість випічки,  яку я роблю і пожираю, як та чорна діра – це досягнення! А рецепт такий собі, повторювати його не буду.

На цьому все, дякую за увагу. Також якщо ви прочитали цю писанину і вам сподобалось, прошу поставити сердечко у фейсбуці, інстаграмі,  тредсі чи в себе на лобі. Короче, всюди де можете. Мені буде приємно, бо три лайки – це не діло.

Дата: 15 листопада 2025

Тут ви можете прочитати про інші мої махінації на кухні