Як дві сестри пекли торти

 Вітаю, товариство! Вже всі відійшли від дня довбаних шахедів? Після такого моя сусідка, яка давно гострила лижі закордон, мабуть, вже стоїть на польському кордоні. А ось я не бачу життя більше ніде крім України. Хоча останнім часом мені на шляху попадаються дивні особистості. Наприклад, осьо в укритті  вправляла мізки одній жіночці і її дитині, адже найкраще, що можна послухати під звуки російських шахедів - це російські мультики. А вже під час дорозвідки на подвір'ї я ледь не билась з двома воцерковленими мудаками мужиками, які виганяли молоду дівчину та її собаку. Бо не можна собаці перебувати на церковному подвір'ї! Це, мабуть, так афрокоси на мене впливають, що я така безстрашна стала. Але щось я відволіклась від теми, а саме від тортів. Сьогодні у нас буде комбо, адже розкажу, як я і моя сестра пекли торти. Приємного читання!

У дорогої сестри день народження. І щоб я не розслаблялась, вона вирішила нагрузити мене роботою - спекти їй на роботу торт. Кілька місяців перед тим я пекла такий торт мамі на день народження: з маковими коржами, лимонним курдом всередині і сирним кремом. Дорога сестра його сі вподобала і сказала, що хоче такий самий. Вона купила мені продукти (500 гривень за роботу я з неї так і не вибила) і я стаю до роботи.

Спочатку берусь до коржа. Мені потрібен мак і він є готовий в морозилці. Отака я хороша - вирішила зекономити сестрі пару гривень. Але оскільки я забула мак витягнути, прийдеться розморожувати на водяній бані. Починаю збивати тісто на коржі. Вже з першого погляду я зрозуміла, що щось не так. Маленький хробачок в моїй голові подає сигнал SOS! Але хто слухає тих хробаків? Додаю мак, перемішую і відправляю в духовку.

Щось явно не так, корж не росте і сумно сидить у формі похнюпившись. Через годину витягаю і розрізаю. Ну всьо ясно - сестра піде в Рошен за тортом. Тісто всередині все сире. Або мак був занадто вологий, або яйця якісь кроплені. Дзвоню до дорогої сестри і повідомляю про халепу.

Але ви не знаєте моєї сестри! Якби Міжнародний олімпійський комітет видавав золоті медалі за професійне вербування людей для використання у власних інтересах - вона б отримала їх усі. 5 хвилин - і вже печу другий корж, але без маку. На щастя, все вдалось. Бісквіт вийшов жовтенький і пухнастий, як те курчатко.

Далі все пройшло без проблем. Готую лимонний курд, потім воюю зі своїм блендером, який не хоче збивати сир. Я ж розказувала як ледве не відрізала тим блендером свого довгого носа, бо забула витягнути його з розетки? Мій ангел-охоронець певно був в ауті.

Блендер також в ауті, бо я товчу ним, як відбійним молотком. Нарешті крем приготовлений, курд також вже готовий - берусь до збирання. Блендер, мабуть, трохи образився, бо сир не ідеальний - є крупинки. Але вже ніц не зробиш. Прикрашаю торт мармеладками і відправляю в холодильник - завтра він поїде на гостину.

Дорога сестра дуже мене хвалила - то один з її методів отримання золотої медалі. Казала, що торт з'їли весь, навіть крихт не залишилось. Ну шо сказать коли воно канєшно.

Минуло кілька місяців. Наближається інше день народження - мого племінника і сина дорогої сестри. І тут сталось неймовірне - сестра вирішила пекти торт сама. Я не буду брехати - років 15 тому вона дійсно пекла дуже круті пляцки і торти. Наприклад, отой з трубочок з вишнями - "Смерекова хата" чи якось так. Я й досі не можу наважитись, бо мороки багато. А спекти кучерявого хлопчика, то було як два пальці об асфальт.

Але це було давно, зошит з рецептами загубився, а чату джпт я б не довіряла - бо таке можна наколотити, що най його шляк трафить. Також у дорогої сестри відсутні:

• форма для випікання;
• пергаментний папір;
• міксер.

Добре, що хоча миска є. Форму для випікання я їй занесла напередодні, а коли запитала чим вона збирається збивати яйця - побачила круглі очі. На її щастя, наступного дня я якраз йшла плести афрокоси на районі - то й привезла міксер. До речі, якшо хтось не бачив мої афрокоси - то осьо вони.

Кілька годин заплітання і я йду дивитись, що там колотить моя сестра. Хто б міг колись таке подумати?!

Приходжу - молиться над мискою. Яйця вже збиті, додає сметану і муку. До речі, якби хто питав, то секрет моїх вдалих рецептів - кухонні ваги. Я ніколи не роблю на око - завжди все важу до грама. Брі Ван де Камп поганого не порадить.

Сестра все закалатала - і виливає у форму. Через п'ять секунд виливає назад в миску. Виявляється вона яєць дала на дві порції, а всіх інших інгредієнтів на одну. Додає ще сметану і муку - калатає далі. Консистенція дуже сумнівна. Якби це був бісквіт - тут йому був би і амінь. Але в тісті сметана - може щось і вийде. Сестра знову виливає масу у форму і відправляє в духовку. На багатостраждальне тісто чекає інша халепа. Є круцька, що виставляє температуру духовки - на ній немає цифр. Точніше вони були, але з плином часу відійшли у небуття. Тому ніхто не знає, яка всередині температура. Швидше за все було градусів 300, бо через 20 хвилин корж перетворився на вуглик. На щастя, витягли його майже вчасно, бо пригоріла лише скоринка. 

На цій веселій ноті я і покинула рідний дім та поїхала в інший рідний дім - до МЧ. Дорога сестра хотіла заробити ще одну золоту медаль і заставити мене ліпити пироги, але я вчасно змилась.

Історію приготування іншого коржа я вже не застала, але на фото він явно ліпший за попередній.

Наступного дня - час Х. Сестра збирає торт. Мені здається, що їй треба дати ще одну медаль - за створення краси з гівна і палок.

Я торт не куштувала, але думаю, що він був дуже смачний. Подякуємо їй за цю авантюру, яка перетворилась у веселу історію. 

Дякую, що дочитали до кінця, тримаємо стрій і йдемо жити то життя.

Дата: лютий-квітень 2026

Тут читаємо інші мої кулінарні історії