Як Люба готувала торт з лимонним курдом

 А вже осінь прийшла у мій саааад.... Осінь для мене – це пора золотих дерев, кота, що постійно лізе під ковдру і гарбузів, з яких я марно намагаюсь приготувати щось їстівне. Хоча оце недавно смажила гарбузові оладки – то вийшли навіть досить смачні. Також гарбузи дуже любить моя мама, в якої оце днями був день народження. Вона якимось чудом тягає їх зі села в місто, хоча важить один гарбуз як добряче порося. Але що я все про гарбузи і про гарбузи. Сьогоднішня історія про торт.

Цей чудесний торт я спекла мамі на день народження. Не втомлююсь повторювати, що печу лише за рецептами Лілії Цвіт. У неї все зрозуміло, просто і пропорції інгредієнтів завжди правильні. Отож беремось до роботи. Спочатку треба спекти корж. Мак я запарила заздалегідь, він у мене вже сухенький і перебитий блендером. Збиваю жовтки з цукром.

Магазинні яйця  такі світлі, що аж страшно. До речі, завжди хотіла знайти яйця курей, що на вільному вигулі, але в магазинах біля мого дому таких немає. Вони трошки дорожчі, але це б був мій вклад у боротьбу за краще життя тварин. Отака я трохи з прибабахом. Маку певно наїлась. Ну але мак також треба додати до яєць і перемішати.

Наступний крок – збити білки. В цьому рецепті дуже мало цукру, що мене трохи турбує. Бо його прям дуже мало. Тому до білків додаю ще 2 пакетики ванільного цукру. Перевертаю миску – білки сидять міцно, як МЧ на дивані. Додаю їх до макової маси. Білки, а не МЧ.

Все файненько перемішую – ніби тісто вдалось. Знаю, що вам не весело таке читати – хочеться якогось екшену, ридань і гупання баняками. Але поки все виходить, я ходжу по кухні задоволена і щаслива. Якби був хвіст – я б ним енергійно махала. Виливаю тісто у форму і відправляю у духовку.

Поки корж печеться, готую лимонний курд. Коли мене питають, що це за фігня, я не знаю що відповісти, бо й сама не знаю. Це типу заварний крем. Спочатку витискаю сік. От трясця, тут треба або спеціяльну апаратуру або грубу чоловічу силу. МЧ вирішила не турбувати – в нього кіт на пузі. Треба 60 мл лимонного соку. Це вийшло 1,5 лимона, добре, що я купила два. До соку додаю яйце, два жовтки і цедру, яку я натхненно терла дві години. Тепер це все ставлю на водяну баню і знову ж таки натхненно помішую, поки маса не загусне. Коли маса охолола, додаю масло і відправляю в холодильник.

Ну поки все гаразд. Курд готовий, корж стигне, можу їхати в Подоляни, купувати книжечки. Лишаємо кота на господарці і йдемо на пошуки маршрутки. По дорозі заходжу на пошту забрати нову червону шапку. Шапка на голові, можна продовжити прогулянку. Нарешті через пів години ми в Подолянах. Відправляю МЧ гуляти, а сама зависаю біля стендів з книжками. На книгофесті були представлені різні видавництва. Серед відомих: КСД, Видавництво Старого Лева, Апріорі, Богдан. Були й менш відомі – для поціновувачів.

Коли я потрапляю на такі події, мозок в мене практично вимикається. Як і інстинкт самозбереження. Я бачу лише книжечки і доступну суму на картці. Можу спустити все до копійки. На щастя, в мене є МЧ, який допоможе купити кусок хліба.

Я придбала собі три чудесні книжки. Можливо навіть напишу про них відгуки в інстаграмі. А може й не напишу, бо не знаю чи комусь це цікаво.

По дорозі додому не випускаю книги з рук. Вдома ще сиджу над ними з півгодини і тішусь. Але розумію, що треба йти шось робити і ставлю книги на полицю. Потім ще ними помилуюсь. 

Вертаємось до торта. Треба приготувати крем. Збиваю сметану з цукром. Це сметана магазинна, тому треба загущувач. Дві штуки... Три штуки. Нарешті сметана стала кремоподібною. Тепер треба перебити домашній сир блендером. І отут починається найцікавіше. 

Блендер у мене не найкращої якості. Якось він вже перегорів і був в ремонті. Тепер у нього лише одна швидкість. Думаю після цього випробування з сиром я його скоро і відспіваю. Як ноутбук мого колишнього, коли на нього вилили пляшку вина. Хоча коли я співала "Вічная пам'ять" моєму екс було чомусь не смішно.

Висипаю сир в миску. Його треба багато – грам 700. Починаю жужати. Вж-вж, блендер зупинився – весь забитий сиром. Виколупую сир, вж-вж, зупинився. Пробую перебивати меншими порціями.  Вж-вж, зупинився, вж-вж, зупинився. Виколупую сир, псіхую. Приходить МЧ, хоче зробити канапку. Через 2 секунди втік і навіть канапку перехотів. Зла Люба на кухні матюкається, гримить мисками і збирається бити тим блендером об стіну. Походу я той блендер вже добила, бо виколупуючи сир навіть не намагалась бути акуратною. Ножам певно торба, мотору теж. Нарешті з горем пополам перебила той сир і додаю до сметани. А що б було, якби я просто додала сир до сметани і перебила його в рідкому стані? Мабуть, я б уникнула цієї вистави і зберегла життя блендера... Тепер треба перемішати крем міксером. Та бляха-муха, чого той крем літає по всій кухні? Я ж тільки плитку перемила перший раз за три роки.

Нарешті крем готовий. Витираю спітніле чоло і берусь збирати торт. Розрізаю корж, він весь такий маковий, дуже файний.

Тепер треба намазюкати корж кремом і зробити бортики. Пані Лілія робить бортики кондитерським шприцом, але я мастила бавитись, тому просто викладаю їх ложкою. Всередину кладу лимонний курд. Зверху знову крем і другу половину коржа.

Обмазую кремом бортики і верх коржа, вирівнюю шпателем. Бачу крупинки сиру. Ну що зробиш, блендер і так витримав серйозні випробування. Мені навіть вдалось більш-менш розрівняти крем – росту, дорогі друзі. Зверху викладаю лимончик і цукерки. Не бозна-яке оформлення, але ж я не професійний кондитер. Тортик поїхав в холодильник і МЧ нарешті зміг зробити канапку.

Наступного дня торт поїхав на дегустацію. Дорога родина їла і прицмокувала.

Всі дуже хвалили мій торт, а дорога сестра навіть замовила мені дві штуки на своє день народження. Треба скласти кошторис зі врахуванням використаних продуктів, газу, води і моєї тяжкої праці.

Торт спакували, навіть чаю не дочекались. Це все, що залишилось... Значить битва з блендером була не даремною.

Дата: 24 жовтня 2025

Королева чорних сирників і гарбузових пирогів, Кхалісі кухонного моря, Руйнівниця рецептів та Матір Кота запрошує почитати про інші кулінарні пригоди ТУТ