Памуккале. Частина перша. Античне місто Ієрополіс та басейн Клеопатри.
Хоча наш відпочинок в Туреччині був не надто вдалим, дякуючи готелю "Beldiana", все ж завдяки поїздці на білі скелі Памуккале я можу сказати, що ми недаремно вивалили купу грошей. Наш гід Тімур переконував, як міг, щоб ми взяли екскурсію за 70 доларів. Шугав і залякував. Розповідав, що нас не будуть годувати, що нас залишать в полі і завезуть назад в готель лише за окрему плату. Але ми міцні горішки - так просто не візьмеш. Та й 140 баксів ми таки зажали. І добре зробили. Таку ж екскурсію ми знайшли за 30 доларів. На другий день нас чекав підйом о 5 ранку і поїздка за 390 кілометрів.
Звісно, що наш "чудовий" готель не приготував нам ланч-боксу. Та ми й навіть не сподівались, тому вже були спаковані яблука, викрадені з вечері. Але на цьому негаразди не закінчились. Нас було четверо чоловік, а місць усього три. Щось там наплутали... Бідний МЧ мусив усю дорогу їхати на твердому бамбетлі. А дорога була довга...
Гірські краєвиди Туреччини дивували своєю красою.
По дорозі ми зупинилися на сніданок. Як все ж таки відрізняється клімат у різних районах Туреччини?! Дощ і собачий холод - гори. Ми з'їли свої яблука, перекусили турецьким печивом, купленим у супермаркеті, і полізли в теплу машину. А ось, годин через три, бачимо багатотисячне місто Денізілі. Воно відоме своїм текстилем та килимо-ткацтвом.
І звісно, що турки були б не турки, якби не повезли групу у магазин текстилю. Звісно, що асортимент тут величезний! І якісний. Чудова постільна білизна, рушники, одяг. Шикарні сумки з турецьким орнаментом. І ось такий приємний сюрприз. Турки підготувались до приходу гостей)
На все про все - 30 хвилин. Збоку сувенірні магазини і морозиво з козячого молока. Я довго думала чи куштувати його, але передумала...
Наступна наша зупинка - МАЙСТЕРНЯ ОНІКСУ. Тут нам показали обробку оніксу і провели невеличку екскурсію.
Онікс є різновидом агата. Вважається, що він володіє магічними та цілющими властивостями. Існує декілька його різновидів. Білий, червоний та навіть чорний онікс. Магазин виробів мене вразив.
А це останнє фото в магазині. Тут я і побачила табличку - ФОТОГРАФУВАТИ ЗАБОРОНЕНО.
Далі нам запропонували подивитися на один з рідкісних каменів - Султаніт. Цей камінь наділений кришталевою чистотою. Вперше він згадується у літописах східних мудреців. Він був поширений у "султанських" кругах і турецькі вельможі прикрашали ним свій одяг та дарували дружинам. Цей камінь дуже рідкісний і існує обмеження на його видобування. Однією з його чудесних характеристик є те, що він змінює колір в залежності від освітлення і навіть погоди. Ціни на камінь звісно захмарні... Журбинка.
В магазині влаштували невелику лотерею. І навіть дали подарунок! Але не нам...
А ось попереду і білі скелі Памуккале.
Колись тут було розташоване античне місто ІЄРОПОЛІС (з грец. - святе місто). Перші будівлі тут з'явились у ІІ тис. до н.е. Цар Пергаму Евмен ІІ заснував Ієрополіс у 190 р. до н.е. Згодом воно було зруйноване, але відбудоване знову.
Його руїни лежать у нас перед очима...
У 133 році до н.е. місто перейшло під владу Риму. Воно сильно постраждало під час землетрусу у 17 р. н.е. Його відбудували, а з 60-х років Ієрополіс набуває популярності і стає відомим курортом для аристократичних кіл.
Ієрополіс відіграв важливу роль у розповсюдженні християнства. Тут загинув один з апостолів - святий Пилип.
У 395 році місто переходить під управління Візантії. Костянтин Великий зробив його центром області Фрігія і єпископством.
У 1097 році місто було передано Османському султану, як військова компенсація. Ієрополіс був спірною територію і переходив з рук в руки до 1210 року, в якому він остаточно залишився під владою турків. Потужний землетрус зруйнував місто у 1534 році.
Гід розповідає нам усе це поки ми розглядаємо старовинні руїни. Археологічні розкопки ведуться тут й досі.
Бачу когута (символ Памуккале) і бабу в паранджі. Весь цей час мене мучить запитання: "І як їм не жарко???". Гід попереджає, що чоловікам біля когута фотографуватись не бажано... Самі розумієте чому...
Праворуч від когута - вхід у БАСЕЙН КЛЕОПАТРИ. Це термальне джерело було виявлено у античні часи. Римляни побудували тут бані-терми. З часом бані зруйнувались, але залишились кам'яні блоки та колони на дні джерела. Виглядає, як дуже цікавий елемент дизайну. Але разом з тим колони дуже слизькі. Кажуть, що тут купалась єгипетська цариця Клеопатра (звідки й назва), але істориками цей факт не підтверджений.
Це термальне джерело цікаве тим, що тут міститься безліч корисних мікроелементів, які допомагають при ревматизмі, хворобах дихальних шляхів, серцево-судинних захворюваннях та ін. Температура води дорівнює температурі тіла (35-36 градусів), тому її практично не відчуваєш.
Територія басейну декорована дуже красиво. Звісно, що тут є магазини, сувенірні крамнички та бари, але все це якось не помічається.
Ми йдемо до камер зберігання, де залишаємо свої речі і прямуємо до басейну. Вхід вартує 11 доларів. Водичка дійсно дуже тепла. Сидів би і сидів в ній. Тут досить мілко, мені, малому курдуплю, вода про груди. Єдине, що йти треба досить обережно - під водою слизьке каміння. МЧ умудрився таки потовкти собі пальця на нозі. Басейн великий, вміщує близько 200-250 чоловік.
А ось і захисні канати. За ними - глибина 5 метрів. Але тут найбільше скупчення корисних мінералів. Вода тут булькає, як шампанське. МЧ поліз, а я побоялась. Сиджу собі на античній колоні і кайфую.
Час минає - пора вилізати. Не хочеться - сидіти тут можна годинами. Помаленьку підгрібаємо до східців і на вихід.
На цьому закінчую. Білі скелі Памуккале чекають на нас, а я кажу: "До нових зустрічей!".
Читаємо далі:
Коментарі
Дописати коментар