Як Люба готувала чизкейк "Нью-Йорк"

 Королева чорних сирників і гарбузових пирогів, Кхалісі кухонного моря, Руйнівниця рецептів та Матір Кота знову з вами! Нарешті я маю час та натхнення приготувати щось смачне та корисне. Ну може не дуже корисне, але хіба це важливо? Ще з серпня місяця я пускала слинку на чизкейк за рецептом Лілії Цвіт.

Звісно приготувати його я часу не мала, оскільки цілими днями гарувала в магазині іграшок. Таке було відчуття ніби сама себе продала в рабство і тепер не можу з нього втекти. Але я сильна жінка і змогла звільнитись від кайданів! Тепер насолоджуюсь життям і читаю книжечки сидячи на своєму новому дивані. Поруч з котом, звісно. І сьогодні я візьму на себе роль Матінки Гуски і розповім цікавезну історію

Про те, як Пушок почорнів і від чого,

Про те, як купали Бурмилка малого,

Про те, як кролі з'їли хатку чудесну,

Як потім вони потрудилися чесно.

Ой, то трохи не та історія... Моя історія про чизкейк. А книжечку про Пушка і Дружка ви можете знайти в Інтернеті. До речі, дуже раджу.

Одного чудового дня сиділа я собі вдома, чухала кота і мріяла про Париж. Як я буду сидіти з МЧ в затишній кондитерській, дивитись на Ейфелеву вежу і наминати торт. Але Париж далеко, а торт отутечки. Потрібно його лише спекти. Тому Париж поки почекає, а я помандрую в магазин. Головне - купити вершки. 

Але, як виявилось, не все так легко. За вершками реально треба їхати кудись туди, де Макар телят не ганяв. Алхіміки певно філософський камінь так не шукали, як я шукала ту велику банку 33% вершків. Нарешті я знайшла її в себе біля дому... Але... Магазин цей чудесний славиться своїми зіпсованими продуктами, особливо молочними. Перепитую продавця на касі чи нормальний цей продукт. Термін ніби ок, тому вирішую ризикнути. Коли приходжу додому, першим ділом куштую вершки. Ніби все в порядку. Все готово до мого кулінарного тріумфу!

Спершу потрібно приготувати основу з печива. Я вже маю блендер (!), тому чоловіча сила МЧ мені не знадобиться. Вперед, фемінізм! Кидаю печиво в чашу і перебиваю його на крихту. Додаю розтоплене масло і все це гарненько вимішую. Маса має гарненько ліпитись до стінок форми. Бачу, що "маловато будєт", але не хочу знов лізти в магазин за печивом. Йой, най буде. 

Тепер треба перебити сир і додати до нього збиті вершки. Понятно, що вершки не збиваються в піну, але я, як справжня господиня, маю згущувач! До речі, я сама додумалась, в рецепті цього не було! Вершки перетворюються в нереальну смакоту. Тепер буду їсти з ними все на світі, навіть макарони!

Смачно облизую вінчики міксера і з сумом виливаю то до сиру. Наступні 10 хвилин займаюсь тим, що виколупую сир з погружного блендера. Неймовірне заняття. Одного разу я забула витягти блендер з розетки і ледве не відтяла ним свого довгого носа. То до речі у всіх така проблема з застряглим сиром чи то може просто блендер такий? 

Далі мені треба розтопити набухлий желатин у вершках. Опа-ча! А це вершки зіпсовані чи так має бути? Така халепа в мене була, коли я бахнула погане молоко до гарбузового пюре (читаємо тут). То зіпсовані вершки чи нє? Але ж на смак добрі? Кляну на чому стоїть світ той довбаний "Левас" з його довбаними холодильниками. То рюкзаки вони перевіряти можуть, а слідкувати за якістю своїх продуктів нє? Але виходу в мене немає - чизкейк майже готовий - залишається лише влити ті вершки до маси. Викладаю масу у форму і відправляю в холодильник.

Дзвоню до МЧ, плачу і обнімаю кота. Але вже треба йти до кінця! На черзі - солона карамель. Одного разу я вже пробувала її варити. Результат - провітрювала кухню півдня. Може сьогодні вийде краще? Насипаю цукор в банячок і додаю воду - все строго по рецепту. Тепер треба варити то всьо до коричневого кольору. Варю, помішую, варю, помішую... От холєра. Коричневим кольором навіть не пахне, зате вийшло отаке...

Ну шановні громадяни-кулінари, отакий у нас цукор. Думаю тепер, як то я маю той баняк віддерти. Зубами вигризати чи шо. Ну поки залию водою, най відкисає. Дістаю інший банячок. Спроба намбер ту. Тепер я розумніша і чекати на появу коричневого кольору не буду.  

Коли сироп закипає, знімаю банячок з вогню і вливаю туди вершки. Воно має шипіти, як дурне. Пшшшш, буль-буль. Не шипить. Трясця... Та й пофіг. Ставлю то шо в мене вийшло на вогонь і ше доварюю. Капаю отриману карамельку на тарілочку. Ну ніби не розтікається. Заливаю тою бідовою карамеллю чизкейк і зверху посипаю арахісом. Все одно вершки зіпсовані, багато арахісу сипати не буду. Плачу і обнімаю кота.

Але знаєте що? Коли ми ввечері з МЧ зробили пробний кусь, ніхто з нас не сидів в туалеті. Ми спакували весь торт і ніц нам не було! Не знаю шо то - чи наші животи такі вже загартовані моїми стравами? Чи може вершки таки були нормальними? 

Але було смачно...

Дата: 13 листопада 2021

Прочитати про інші мої кулінарні подвиги можна тут