Не мала баба клопоту, або Історія про гоґвортський пиріг

Сьогодні, любі друзі, я хочу розповісти трагічну та сумну історію про гарбузовий пиріг. Одного затишного осіннього вечора сиділа я собі під ковдрою, з котом на пузі та книжкою в руках. Книжка була, чесно кажучи, не дуже. Я очікувала на напружений психологічний трилер, а отримала рожеві любовні соплі на 500 сторінок. Не знаю, чи то занудна книжка була винна, чи те що кіт втік з пуза, але я вирішила спекти щось смачненьке до чаю. Напередодні я вимацала в ютубі рецепт самого Сенічкіна! Шо то за тип я не маю зеленого уявлення, адже вже 4 роки живу без телевізора. Але прізвище його чула і вирішила довіритися... Як виявилось даремно... Сенічкін вирішив приготувати гарбузовий пиріг за рецептом Гаррі Поттера.

Зрозуміло, що ні Сенічкін, ні ті, хто працював над сюжетом відео, книг не читали, тому що вони тоді б знали, що Гаррі ніяких пирогів не пік. Пекли їх ельфи-домовики у кухні Гоґвортсу. Тому правильно буде - "Пиріг за рецептом безіменного ельфа-домовика у чистенькому фартушку". І от я берусь до справи. Ріжу гарбуз і кидаю його в молоко, в якому він має варитись.

Тим часом роблю пісочне тісто. Перемішую муку та масло і чекаю на МЧ, який пішов по яйця та кардамон. Кардамон - це вже мій особистий внесок, адже ця приправа чудово поєднується з гарбузом. Тим часом масло в тісті  топиться... Яйця прибули, додаю цукру і пробую замішати тісто. А най тя качка копне. Половина тіста прилипла до рук, я в моменті перетворююсь на злу мегеру, яка матюкає тісто, Сенічкіна і всіх ельфів-домовиків разом взятих.

З тяжкими трудами замішую тісто, обгортаю плівкою та кладу в холодильник. Тим часом... О мати Василева! Гарбузи мої плавають в сирі... Молоко було зіпсоване... Плачу над гарбузами і розумію, що труїти себе та чоловіка не хочу. Привіт, любий смітник! Продовжую плакати і лізу назад під ковдрочку.

Вранці я першим ділом полізла до тіста. Через годинку воно розмерзлось і я пробую його викласти у форму. А не все так просто! Тісто розлазиться та рветься. Я зробила все, що могла і відправила то всьо діло в духовку. Але, як не сумно, в мене вийшла велика неїстівна ґвазя. Привіт, любий смітник!

Попри всі перешкоди та невдачі, через кілька годин я наважилась на другу спробу. Порізала гарбуз і дуже передбачливо залишила його поки що в спокої. Берусь до тіста. Пісочне тісто в мене виходило завжди, навіть з першого разу, коли я робила Кіш Лорен. Але коли я додала цукру, щось пішло не так. Тісто знову розлізлось, як мій кіт на батареї, і що? Все правильно... Привіт, любий смітник! От холєра ясна! До того пирога потрібна чарівна паличка і не проста, а бузинова! А її в мене нема, тому роблю з гарбуза просту кашу на молоці. На щастя, в мене вистачило розуму спершу робити тісто і не переводити гарбуз даремно. На цьому все. Сумнівно, що я буду ще пекти магічні пироги, нехай вороги мої їх печуть! Йду тіскати кота.

Дата: 7 жовтня 2020

Довгу епопею моїх кулінарних подвигів читаємо тут