Коли Богу на небі нудно, він відкриває вікно і дивиться на паризькі бульвари.

Париж приніс мені море неймовірних вражень. Відвідавши це місто, хочеться туди ще і ще. Поки що я потрапляю туди лише у спогадах...
Після екскурсії Собором Паризької Богоматері у мене є два шляхи. Перший - впасти отцю Олександру на хвіст і їздити з ним. І другий - піти шукати великий червоний туристичний автобус, який за 25 євро буде возити колами по Парижу. Отець Олександр надає перевагу другому варіанту, але група чхала на його бажання і у майже повному складі чалапає за ним у метро. Лише невеличка частинка людей, у тому числі і я, вирушає гуляти Парижем самостійно. 

Я разом зі ще однією дівчиною сідаємо в автобус. Вилазимо на другий поверх і падаємо позаду негритянок з велетенськими копнами афро-косичок на головах... Уявлення не маю де ми є і на що дивимось, але все одно дуже круто.

 Виїжджаємо на центральну площу Парижа - площу Згоди (фр. Place de la Concorde). Це пам'ятка містобудування доби класицизму, яка бере свій початок в середині XVIII століття. Майдан має форму восьмикутника. Раніше посередині площі стояла кінна статуя Людовіка XV, яку під час революції замінила гільйотина, на якій стяли голову Людовіку XVI та Марії-Антуанетті. Свою сучасну назву площа отримала на знак примирення станів після закінчення революційного терору у 1795 році. 

А це опера Гарнье (фр. Opéra Garnier) - оперний театр у Парижі. Будівлю було споруджено у 1870-х рр. за проектом французького архітектора Шарля Ґарньє. Вона відкрита для екскурсій. Тут також розташовується бібліотека-музей.

 Тут ми сходимо і деякий час лазим по магазинах та споглядаємо з відкритим ротом неймовірну архітектуру Парижа. 

Повертаємось на автобус. Туристичні автобуси їздять по точному маршруту. Тобто зійшовши на одній зупинці можна повернутись вже на інший автобус, показавши при цьому квиток. І так до безкінечності. Ми сходимо біля Тріумфальної арки.
Арка розташована на площі Шарля де Голля. Повна її назва - тріумфальна арка Зірки (фр. arc de triomphe de l’Étoile). Споруджена по розпорядженню Наполеона у 1806-1836 рр. Прикрашена 4-ма скульптурними групами.

 Народу неймовірно багато.

Ідучи прямо від Тріумфальної арки попадаємо на Єлисейські поля (фр. Champs-Élysées). Тут ми ледве не попали під машину через велике бажання моєї супутниці сфоткатись на фоні арки. Рух просто шалений. Ширина вулиці - 71 метр. А в ті шикарні магазини аж було страшно заходити.

Машинки!

Я вже не пам'ятаю, як ми опиняємось Ейфелевої вежі, але якось опиняємось...

Тут ми потрапляємо на невеличкий концерт.

І виходимо до отаких-от шикарних фонтанів.  Трошки псую фото своєю міною, але то нічо...

Ми біля вежі. Я купую собі свіжий апельсиновій сік та макарон (це таке французьке печиво). Сідаю на травичку і кайфую...

Відзначу ще один делікатний момент. Туалет біля вежі  один єдиний. Безкоштовний. І моя порада - краще туди не потрапляти. Надіюсь, що з 2012 року французи якось вирішили цю проблему.  
А то каруселька. Ех, покаталась би...

Далі наш шлях пролягає вздовж річки Сени. Нам потрібно пройти повз сім мостів, щоб потрапити до точки збору нашої групи. На перший погляд - це дуже далеко. Але, як виявилось - ближче не буває. 

Чалап-чалап. Купляю магнітик в 2 рази дешевший ніж в центрі міста.

А це місце загибелі принцеси Діани...

Ідемо далі. Описувати словами цю красу та атмосферу міста просто немає сенсу...

І от ми вийшли до моста Олександра ІІІ (фр. Pont Alexandre III). Він з'єднує Дім інвалідів та Єлисейські поля. Міст був зведений у 1896 році в честь франко-російського союзу.

 Цей міст вважається одним з самих витончених в Парижі. І це не дивно. Декоративне оздоблення у вигляді німф, пегасів та ангелів просто вражає.

Тут, на мості, ми зустрічаємо мою дорогу родину. І надалі вже прогулюємось разом. 

  

Бачимо Отця Олександра. Каже, що цей міст зведений в його честь і там написане його ім'я. Питаю чи то він крейдою написав. Отець регоче і йде геть. Нагадує, щоб не запізнювались на автобус.

А це міст Згоди. Він побудований з кам'яних залишків зруйнованої Бастилії та з'єднує площу Згоди та Бурбонський палац.  

Бурбонський палац (фр. Palais Bourbon) - місце засідань Національної асамблеї Франції. Був побудований у 1722-28 рр., як столичний особняк дочки Людовіка XIV.

Знову опиняюся на площі Згоди. Якась шишка їде у супроводі кортежу.

  
Левик. Я не могла не сфотографуватись.

Робимо ще декілька фото і помаленько чухаємо на місце збору...

Наша група вже торчить на лавках. А ми йдемо шукати туалет. І ось, що ми знайшли.
Малий палац (фр. Petit Palais) - колишній виставковий павільйон, споруджений до Всесвітньої виставки, яка проходила у Парижі в 1900 році. Зараз в ньому знаходиться міський музей мистецтв.

Навпроти - Великий палац мистецтв (фр. Grand Palais). Його також було споруджено до Всесвітньої виставки у 1900 році. Частина північного крила відведена під художню галерею, західне крило займає музей відкриттів та винаходів.

Ну от і все. Автобус прибув і ми покидаємо Париж... Це були просто незабутні два дні і надіюсь, що я відвідаю це неймовірне місто ще раз. Au revoir, Paris!

Дата: 16.07-30.07. 2012

Тут читаємо продовження розповіді про неймовірне паломництво "Ченстохова-Люрд-Монсеррат".