Другий день у Лурді. Українська церква, чудотворні купальні та "шлях Бернадетти".

лютого 20, 2016

Другий день у Лурді. Українська церква, чудотворні купальні та "шлях Бернадетти".

Українська Церква Успіння Божої Матері у Лурді була побудована та освячена в 1982 році при благословенні кардинала Йосипа Сліпого та Папи Римського Івана Павла ІІ. Храм було спроектовано Мирославом-Данилом Німцівим, а оригінальний іконостас є витвором митця Петра Холодного. На фасаді храму встановлена дошка в пам'ять загиблих за Віру Христову та Волю України. Навпроти храму розташований український готель Святої Родини. Поруч побудований дім, де живе священник та сестри-законниці. Українська церква - єдина церква у місті зі золотими куполами (крім корони на Санктуарії Нотр Дам де Лурд). Храм розташовується на вулиці України (8 bis Rue de L`Ukraine, 65100 Lourdes, France). Це єдиний не римо-католицький храм у місті.
О 10.00 наша група гордо чимчикує на вулицю України, щоб послухати у цій церкві Святу Літургію.

Настоятель - отець Герман Ничак. Він та дві сестри вже чекають на нас. Отець виголошує невеличке привітання.

... та відправляє службу разом з нашими священниками.

Опісля виходимо з церкви, щоб зробити декілька фото на пам'ять.

Я і отець Олександр.

Я і пальма.

А це запрошення паломниками відвідати церкву (якщо я все правильно зрозуміла).

Після відправи, ми йдемо займати чергу в купелі.

Лурдська вода має чудотворні властивості. Існує безліч випадків зцілення невиліковно хворих людей саме завдяки цій воді. Хоча науковці, зробивши аналізи, ніяких лікувальних властивостей у ній не виявили. Більше того, вода аж кишіла різноманітними збудниками хвороб. Але не було зафіксовано жодного випадку зараження людини.

Щоб потрапити туди - потрібно відсидіти довгих 5-6 годин у черзі. Але на наше щастя ми відбулися лише трьома.

Заходжу в одну з шести жіночих купелей (чоловічих є одинадцять). Бачу коридор, вздовж якого тягнуться безліч кабінок. З-за шторки кличе мене монахиня. Питає якою мовою розмовляти. Російської не знає, кажу - англійською. Роздягаюсь, на плечі кидають накидку. Потім заходжу безпосередньо у купіль. Це такий невеличкий басейн, вузенький, не дуже глибокий, так щоб людина могла зайти з головою. По боках стоять дві монахині. Накидку знімають, обмотують простирадлом і, тримаючи мене за руки, заводять у воду. Вода має не більше 3-4°C. Від того шоку забула помолитись. Поводили мене туди сюди, нагадали, щоб я молилась і вивели з води. Надягають накидку і ведуть одягатись. Від моменту, як я вийшла з води і до моменту, коли я дійшла до свого одягу пройшло не більше хвилини. А тіло сухе-сухісіньке. Чудеса та й годі.

Виходимо з купелей і йдемо оглядати місто. Потрібно відзначити, що торгівля тут йде повним ходом. Образки, вервечки, різні дрібнички продаються на кожному кроці. І звісно ж каністри для води. Можна купити і маленькі у вигляді Діви Марії, і великі на 10 літрів і більше. Купивши купу сувенірів та образків додому, я в черговий раз тікаю від дорогих родичів і йду оглядати місто сама. Через декілька годин потрібно зустріти свою групу біля моста - отець Олександр поведе нас на екскурсію "шляхом Бернадетти". А до тих пір насолоджуюсь цим чудовим та чарівним містом.

Декілька годин швидко промайнули. Топаю на місце збору. Поки народ збирається, розглядаю отаких ось симпатичних ляльок...

... та гіпнотизую старовинний замок вдалечині. Завтра обов'язково туди попаду.

Група зібралась і ми йдемо "шляхом Бернадетти".
Перша наша зупинка - родинний дім Святої Бернадетти. Названий так - бо це єдина споруда, яка належала її батькам.

Родинне дерево Бернадетти.

Внутрішнє оформлення кімнат.

А це печера (грот) виготовлена Бернадеттою.

Покидаємо будинок і вузенькими вуличками прямуємо до Батьківського дому Бернадетти.

"Млин де Болі" (згідно з іменем попереднього власника) протягом десяти років (1844-1854), надавав притулок родині Бернадетти. Тут вона жила зі своїми батьками, братами, сестрами та іншими родичами.