Пекельна книгарня або чому слід йти з поганої роботи
І знову я сиджу собі, безробітна та сумна... О, ні! Не сумна! А безмежно щаслива жінка, яка скаче по хаті від радості як навіжена болонка. Я покинула ненависну роботу, на якій відбула свій термін в кілька місяців. Як я туди потрапила?
Я сиділа собі чемно вдома, писала пости та статті, ніхто мене не чіпав та не кумарив. Але ж ні! Захотілось мені пригод на свою голову. Захотілось піти працювати на дядю (в цьому випадку на тьотю), стелитись килимком перед клієнтами, бігати як сраний віник і не дай Бог (!!!) присісти на хвилинку! Але все по черзі.
Кілька місяців тому я абсолютно випадково дізналась про вакансію в одній книгарні (ну книгарня - це сильно сказано). На щастя мені вистачило розуму ще поїхати на море (читаємо про цю неймовірну подорож тут) і лише по приїзді передзвонити до власниці. Вже наступного дня я торчала на драбині і складала зошити для дошкільнят. Я потрапила в магазин якраз в сезон - кінець серпня-початок вересня. Сказати, що в мене капітально підгорало - це нічого не сказати. Але я розуміла, що така ситуація тимчасова і вже уявляла, як буду сидіти собі потім тихенько в книгарні і вивчати асортимент - тобто читати книжечки. Наївна...
Через кілька днів мене перевели з книгарні в магазин іграшок. Холєра ясна! І виявилось, що робота продавця - це не лише обслуговування покупців та знання асортименту. Це також:
- протягом 10 годин робити вигляд, що шось робиш;
- постійно ходити та поправляти товари;
- складати шось на складі;
- носити товари туди-сюди і перевіряти чи виставлені вони на сайт;
- тримати зв'язок з директрисою і щогодини звітувати їй що робиш.
- постійний зв'язок з іншими магазинами та пошук товарів для їх покупців;
- затримка на роботі після 20.00, якщо не виконаний щоденний план роботи;
- відмова від особистих планів, бо твій вихідний може накритись мідним тазом в будь-який момент;
- робота без вихідних у випадку хвороби або відпустки одного з працівників;
- відмова від власної гідності, бо "клієнт завжди правий";
- тягати важкі ящики ризикуючи зірвати спину.
Крім цього виявляється, що хотіти їсти о 1 годині дня - це також незаконно. Бо я ще не настільки перепрацювалась. Та й взагалі щось продавці занадто розслабились, бо ходять їсти коли хочуть. От нездалі!
Ситуацію погіршували також покупці, деяких з яких хотілось просто прибити. Кілька порад від Люби, як НЕ варто поводитись в магазині:
- Заходячи в магазин НЕ закривайте двері. То ж байдуже, що на дворі нульова температура, продавці не люди, вони не мерзнуть.
- Якщо магазин працює до 19.00 години, прийти рівно о 18.59 і почати колупати мозок ложечкою. У продавця ж не має особистого життя - він може до ранку виконувати ваші забаганки.
- Не контролювати своїх дітей і дозволяти їм ганяти по магазину галопом, розкидати та розпаковувати товари.
- Вимагати знижку без наявності картки, аргументуючи це тим, що "всі продавці мене знають", незважаючи на те, що "всі продавці" вже кілька років як позвільнялись.
- Витирати соплі під маскою, а потім тією рукою обмацувати всі товари.
- Сподіватись, що продавець буде кланятись тобі в ноги і цілувати твій царський чобіт за те, що ти купив ручку за 3 гривні.
- Вимагати уваги продавця до своєї особи не дивлячись на його зайнятість. Можливо є надія, що продавець розірветься на кілька шматочків.
Дата: серпень-листопад 2021
Коментарі
Дописати коментар