Летимо в Туреччину!

Сьогодні велике свято! У готелі "Beldiana" подають нову страву - оладки! А якщо їх ще й полити зверху горіховим солодким соусом - виходить навіть дуже смачно. Забігаючи наперед скажу, що такого щастя більше на сніданок не буде. Бідака МЧ до кінця відпочинку буде їсти яйця і хімічну ковбасу.

Після сніданку йдемо на море. Практично не вилажу з води, щоб не бачити того задрипаного і брудного пляжу. Очі не бачать - серце не болить. МЧ вчить мене плавати. Поки що його намагання не увінчались успіхом. Єдине, що йому вдалося - навчити мене відривати ноги від дна. 

Плавали ми так плавали, аж поки не почався дощ. 

Похнюпивши носи, йдемо в готель. Перспектива сидіти в номері разом з мурахами і смердючим холодильником нас не приваблює, тому вирішуємо сходити погуляти. 

Гуляти по руїнах району Бельдібі - також не найкращий вихід. Ноги нас несуть до будки туроператора. Дівчата хочуть в хамам! В готелі хамам нам пропонували по 20 доларів за одного. На вулиці - 25 доларів за двох. Проходимо трохи далі - 20 доларів за двох. Дешевше вже не знайдеш. За хвилин 10 по нас приїхав комфортабельний автомобіль і відвіз у Кемер.

Хамам - це турецька лазня. Вона вважається цілим напрямком східної культури. Будівля лазні будувалась, як твір мистецтва. Тут не лише мились, а й очищувались духовно та релаксували. Турки проводили тут цілі години, п'ючи чай, настоянки, очищали організм.

І от ми тут. Хлопці відмовились очистити організм та душу і повалили досліджувати Кемер. А ми, двоє дівчат, пішли відчути на власній шкурі, що  ж собою представляє цей легендарний хамам.

Турки були б не турки, якби не спробували втикнути нам кавовий пілінг шкіри за 8 баксів додатково. Ми не повелися. Надутий, як хмара турок повів нас до роздягальні. Ми роздяглися до купальників і нас повели в сауну. Там ми протягнули не довго. Але потім нас повели у ще одну сауну, яку сауною назвати було важко. Це була "пекельна кімната"! Температура була настільки високою, що дихати було неможливо. Вискочили ми звідти за декілька секунд. Нарешті нас заводять у велику залу, де посередині стоїть круглий мармуровий стіл. 

(фото з інтернету)

Нас повкладали і двоє по пояс голі мускулисті турки почали масаж. Але перед тим пообливали нас холодною водою з голови до ніг. Потім обклали густою білою піною і знов почали масажувати. Відчуття досить цікаве та незвичне. Мені сподобалося. Турок вирішив змити з мене ту піну, виливши мені на голову цілий баняк холодної води. Я була в захваті... Потім ми пішли в басейн, трохи там помокли і завели з турком досить цікаву розмову, в ході якої виявилося, що Україна і Росія для нього - це одне і те ж. Ми, звісно ж, провели з турком невелику виховну роботу. 

Потім нас повели у зал, де положили на кушетки і напоїли апельсиновим чаєм. Наклали маски на обличчя і залишили релаксувати. Але той божевільний турок не залишав нас у спокої. "Я тебе кохаю", - волав він. Це єдине, що він знав з української мови. Змивши маски, нас чекав звичайний масаж усього тіла. На моє щастя, турок у мене був мовчазний і скромний. Коліжанці попався той самий божевільний трохи збочений турок "Я тебе кохаю". Після масажу "хамам" закінчився. Мені сподобалося і я була дуже задоволена.

Наші вірні лицарі чекали нас на лавочці. Поки ми релаксували, вони встигли облазити і пофотографувати пів Кемера. 

Нас відвозять в готель. Там вже чекає неїстівна вечеря і вечір за грою в карти...

Наступний день відпочинку не передбачає нічого кращого. Море, пляж, намагання втриматися на воді.

Хоч краєвид гарний (якщо не звертати увагу на бички в піску)...

        

 Туркеня ходить і стогне по пляжу, що дуже мало туристів - не їдуть москалі. Та, які ж нормальні люди, крім москалів і таких лохів, як ми, поїдуть у цей готель??? Ті, декілька москалів, що є, не бачать нічого крім горілки. Під час вечері, один хлопака в смугастій майці з Казані підсів до нас, але коли взнав, що з України, швиденько змився. Другий, з Москви, танцював біля басейну, впав на підлогу в перший же день, пив горілку і закусував пластівцями на пляжі, порвав свій надувний матрац і викинув в кущі біля готелю. Жінка його була не краща і носилася з пластиковими стаканчиками з горілкою на пляж... 

Ввечері ми досліджуємо життя мікроскопічних крабів на пірсі. Що маємо до роботи...

 Сьогодні вечеря була найгірша з гірших. Навіть худющий, голодний кіт не хотів їсти те фастфудне м'ясо, яким нас годували. Після вечері, ми як завжди вбиваємо час за картами. Цього разу до нас приєдналась аніматор з Одеси. Живе вона тут вже третій місяць. Цікаво, як вона ще тут коньки не відкинула при такому харчуванні...

На цьому я закінчу свій мега-позитивний пост про Туреччину. І це ще не кінець...

Читаємо далі:

Летимо в Туреччину!

Hotel Beldiana. 4-зіркове жахіття.

Долина небесно-голубого з'єднання або район "Гьойню́к".

Памуккале. Частина перша. Античне місто Ієрополіс та басейн Клеопатри.

"Бавовняний замок" та античний амфітеатр. Чудеса світу на власні очі.

Що можна подивитися в Кемері? Прогулянка містом.

Юрук-парк у Кемері.