Прощаємось з Болгарією та 2021 роком

 Ось і закінчується 2021. Незважаючи на нестабільну ситуацію в країні, довбану корону і Зеленського, хочеться сказати, що цей рік для мене був не таким вже і поганим. Почався він з ковіду та звільненням з роботи, а завершується на досить позитивній ноті. Я дивлюсь в майбутнє і бачу там успіх у своїй сфері, нові мандрівки та враження, дорогих людей поруч себе. Ну і кота звісно. 

Якщо підсумувати, то навіть корона не змогла зупинити мене в прагненні постійно десь їздити. Цікаві місця можна знайти зовсім поруч (Зарваниця, Теребовля, Микулинці), трохи далі (Кременець, Львів) і ще далі (Болгарія). І саме на розповіді про нашу мандрівку в цю сонячну країну я і хочу завершити цей рік. 

Загалом, якщо не рахувати поїздки в Несебр та Святий Влас, наш відпочинок складався лише з трьох етапів: їсти, пляж і спати. На відміну від Сонячного берега та Золотих пісків, вийти тут було нікуди. І я не перебільшую - реально нікуди. Весь курорт складався з двох зачуханих супермаркетів, двох ресторанів і кількох сувенірних крамничок. А ще тут працював один-єдиний Change, з яким у нас вийшла дуже неприємна історія.

Оскільки тратити гроші у нас просто не було де, ми не спішили міняти євро на леви. І лише в останній день, коли потрібно було купити щось їсти на дорогу, а мені запастись болгарською косметикою років так на 10, ми вирішили сходити обміняти гроші. Графік роботи ченджу з 9.30 до 19.30, обід до 15.30.  Рівно о цій годині ми вже торчали біля будки.

Торчимо 10 хвилин, 20 хвилин, 30 хвилин. Нікого нема, шпорталка всередині та й спитати нікого. Періодично підходять інші люди, чекають кілька хвилин і йдуть. Коли минуло 40 хвилин, стало зрозуміло, що не бачити нам левів як своїх вух. Готелі тут наліплені, як МАФи в Тернополі, а обміняти гроші ніде. Просто прекрасний сервіс, бляха-муха.

На щастя, продавці в магазині знали про цю сумну ситуацію і приймали будь-які гроші, лиш би був кеш. МЧ чемно стоїть в куточку з корзинкою, поки я, як навіжена, ганяю по магазину і запасаюсь кремами, шампунями і парфумами на 100 років наперед.

Але це вже я щось біжу поперед батька в пекло. 

Кожного дня прокинувшись вранці я вже чекала сніданку, після сніданку обіду, а після обіду вечері. Годували в готелі дійсно дуже смачно. Особливо я любила сідати на терасі, дивитись на море і пити каву. Ой ні, не каву. Кави я не п'ю, замість неї - шоколадне молоко. А якось я полила панкейки молочним шоколадом замість йогурту і в мене мало не трапилась цукрова кома. 

Лежаки на пляжі потрібно було займати ще до сніданку, бо в іншому випадку прийдеться лежати на тих зелених водоростях, якими був обліплений весь берег. Це було прекрасне відчуття - лежати на теплому сонечку, слухати шум хвиль і читати книжечку про... мертвяків. Ну це тільки я могла додуматись читати трилер Гранже під час відпочинку. "Може ти не думала, що це трилер", - спитаєте ви? А я відповім, що по назві і так було всьо понятно - "Ліс мертвяків" книжка називається. Пам'ятаю, як відпочиваючи в Судаку років десять тому, я читала "Екзорциста". І пляж мені тоді був немилий, і море. Та й в хаті тоді боялась сама лишатись, дурна мантелепа. 

А ввечері в мене почались соплі... Я взагалі жінка дуже перелякана, тому перше, що мені спало на думку - ковід. Всьо пропало, шеф, всьо пропало... Синію, зеленію, блідну на обличчі, лежу в ліжку, складаю заповіт. Але, мабуть, морське повітря дійсно цілюще, бо вранці я вже стрибала по хаті веселою кізонькою без соплів. 

В нашому готелі переважно відпочивали сімейні пари. Переважно румуни, болгари, українці. Іноді складалось таке враження, що ти не в Болгарію приїхав, а сидиш на тернопільському озері. Ось дядько фоткає внука на фоні українського прапора, а поруч чоловіки з Франківська вітаються "Слава Україні". 

Ввечері весь нарід збирався в лобі-барі, але я жодного разу не бачила тут, як хтось спить в кущах біля готелю або закусує горілку ранішніми мюслями. Особливо круто було ввечері лежати на лежаку, милуватись місячною доріжкою та просто отримувати насолоду від життя. А в цей час МЧ читає тобі з Вікіпедії біографію Карла Великого. 

"Ти бачила мужика в жіночому одязі", - тихенько питає мене МЧ, коли ми саме тюпаємо купувати мені шось гарне. "Га? Де?", - волаю я і роззираюсь на всі сторони. От блін, проґавила таке видовище. Потім мені стає соромно і я називаю себе гомофобкою. Ну вдів мужчина коротку спідничку і каблуки. І шо з того? Тре на нього витріщатись, як на марсіянина? Але ж я ніколи не бачила живого транссексуала... трансгендера... трансвестита? Побий його грім, спробуй розберись в тих новомодних термінах, Джоан Роулінг тобі в печінку! 

З нами відпочивала одна молода пара з малою дитиною. Хлопчик мав вигляд ангела небесного: блакитні очі, золоті кучері. Батьки ж були 100% болгари: смуглі, кароокі, чорняві. Хлопчик, хоч і виглядав як ангелочок, поводився як справжнє чортеня з книжки "Омен": кричав, волав, бився ногами, руками і своєю головою. Нещасні батьки забавляли його як могли, але в більшості випадків результат був нульовий. Як це прекрасно, коли ніхто не кидає тобі кашу в обличчя. А кіт не може, бо в кота лапки!

Також кілька разів з нами за столиком вечеряли дуже похмурі німці. Вони завжди запитували чи можна присісти. Їсти набирали так, що ми з МЧ і котом разом взяті точно того не впахли б. Але коли ми з МЧ їли з дуже щасливими обличчями, німці чомусь завжди були незадоволені, ніби якась чайка какнула їм у тарілку. А ще я помітила, що більшість чоловіків носили величезні золоті ланцюжки на шиї, просто як братки в ліхіє 90-ті. Хіба вони не знають, що золото вже не в моді?

А взагалі відпочили ми дуже круто. Смачна їжа, чистий готель (тут постійно пахло шоколадом!) і Чорне море - що може бути кращим? 

А по дорозі в автобусі на сусідньому сидінні ще й їхала моя улюблена вчителька з музичної школи. Я, як всесвітня сліпондра, не помічала її кілька годин, аж поки на кордоні не почула прізвище, коли роздавали паспорти.

Подорож стала веселішою, хоча і дуууже довгою. 

Хочеться ще відзначити нашу митницю. Якщо порівнювати румунський та болгарський кордони з нашим, то їх - це просто дніще. Немає туалетів, брудно, всюди купи сміття, старі приміщення з побитими вікнами. В'їжджаєш в Україну - ляля! Чистенько, прибрано, все новеньке і гарне. Європа!

Дата: 11-19 серпня 2021

Прочитати про наші мандрівки Болгарією можна тут