Тунель кохання та Тараканівський форт

І знову ми з МЧ повертаємось у Дубенський замок! Нагадую, що на цю екскурсію ми потрапили завдяки турклубу "GoTernopil". Про початок поїздки можна прочитати тут.
А зараз ми стоїмо біля сходів, які виведуть на Дівочу вежу (або Беатку). Згідно легенди, коли усі мешканці замку готувалися до весілля племінниці князя, на замок раптово напали татари. Усі полякались, у тому числі і наречений. А от племінниця князя - Беата була не з лякливих. Вона вибігла на вежу і вистрелила з гармати. Ядро потрапило у шатро хана і син хана загинув. Військо відступило, а саму Беату татари назвали відьмою. А вежу почали називати Дівочою. Цікаво чи вийшла Беата за того полохливого зайця - її нареченого?

І от ми вже на вежі. Звідси відкривається чудовий краєвид на річку Ікву. 

Бачимо руїни колись могутніх фортифікаційних споруд.

А це та сама вежа і водночас один з символів міста Дубно. Кажуть, потрібно доторкнутися до стін вежі і загадати бажання. Воно обов'язково збудеться!

До вежі ми не торкались - туди стояла довга черга. Зате ми полізли у ще один тунель, вхід у який знаходиться біля вежі. Не знаю, що там було колись, але зараз його використовують, як туалет та виставку народної творчості а-ля "Тут був Вася".

Прогулюємось зеленими стежками Беатки. Звідси відкривається панорама на місто та на територію замку.

Спускаємось вниз і гребемо в сторону казематів. За 15 грн. тут можна відвідати виставку знарядь тортур. Що дивно, МЧ хотів побачити виставку картин, а я потягнула його дивитися на гільйотину та інші жахіття....
І це було дійсно жахливо. Першим, що мене налякало став бутафорний гігантський павук. АААААА!!!! Волати диким голосом при вигляді павуків уже стало для мене звичкою. Спускаємося вниз. Перед нами - кімната, де засідала інквізиція. Стіл інквізитора, де я вирішила підписати указ... 

Та поговорити з вороном. 

Опудало ворона справжнє, як і щура, що сидить на столі. 

Зверху - портрети головних інквізиторів. Чомусь я тільки зараз усвідомила, що інквізиція була і в Україні, а не лише в Іспанії чи Франції.

А потім я вирішила прочитати те, що підписала. АААА. 

Хоча від цього указу і бігають мурашки по шкірі, сама кімната інквізиції не наганяє жаху. Але все ще попереду...

Проходимо у наступні двері. Почалося.... Перше, що бачимо - стілець Мойсея. Поруч біля кожного жахливого експонату - детальний опис, як він використовувався та дуже мальовнича картинка. І чомусь на більшості з тих картинок знущалися над жінками.

Далі ми бачимо гільйотину, дибу, станок для розтягування тіла та улюблену розвагу Влада Цепеша (він же граф Дракула) - палю. 

Для кращої достовірності експонати облили червоною фарбою, а на деякі повішали манекени. Які молодці! Тут можна в штанці накласти від ляку. Чим далі ми йдемо, тим страшніше мені стає. Це дійсно дуже моторошне місце і здається, що от-от тут з'явиться привид. 

 У другому залі нещасний манекен підвішали за "ребра" і мене помаленьку починає тіпати. 

Ой мамцю! Чуємо капання води та підозрілий шурхіт. Бачимо ще маленьку кімнату - "спалення відьом". Звідси якраз і долинає цей шум, а ще час від часу там запалюється вогник. І остання кімнатка - камера довічного ув'язнення. Там мирно висять два скелети... МЧ каже, що не варто мішати пацанам, тому ми лише заглянули туди одним оком, не переступаючи порогу. Довше знаходитись у цьому страшному місці ми не захотіли і тому швидко полетіли на свіже повітря. 

Сонечко!!! Пташки щебечуть, травичка зеленіє.... Життя прекрасне! Як добре, що я не жила в ті часи. І як сказав мені мій коханий чоловік - я б довго там не протягнула, бо мене б спалили як відьму. Який він чуйний та люблячий ...

Година вільного часу закінчилася. Далі нас супроводжував екскурсовод. Після досить цікавої розповіді про замок, вона повела нас у каземати. 

Тут зберігалася зброя, харчі та всяка всячина. 

А ще нам розповіли цікаву історію про "праву руку" князя - Бодашка. Бодашко був дуже ненажерливий. Ось цей стіл з макетами їжі - це одна його вечеря. Казали, що якби кожен військовий їв стільки, як Бодашко - замок був би розорений. А помер він від власної ненажерливості. Побився об заклад, що вип'є чотири бочки медовухи. Три з половиною він випив... Який трагічний кінець...
    

У цьому замку проводять безліч цікавих екскурсій. В тому числі і нічних. За столом сидить справжній Бодашко і жере, грає старовинна музика, блукають слуги та мешканці замку. До речі, екскурсовод розповіла, що тут водяться привиди. Охоронці часто чують постріли гармат та людські голоси, які долинають з казематів. А особисто її привид якось взяв за плече...

Ми виходимо з казематів і прямуємо до палацу Любомирських. 

Ось і він - князь Острозький.

Ми проходимо у мисливську кімнату, яка демонструє нам головну розвагу тодішніх вельмож - полювання.

 

Я не переношу мисливців та полювання і не можу дивитися на цих нещасних тварин... Що гарного у голові оленя на стіні?

Один з власників замку Станіслав Любомирський, який і побудував цей палац, влаштував тут казино. Згодом замок був програний у карти і занедбаний. 

Багато залів замку зараз знаходиться на реконструкції. В  тому числі і бальна зала.

На цьому екскурсія закінчилась. Ми ще трохи поржали біля кривих дзеркал...

Та прогулялися територією замку.

А це мій лицар.

Купляємо магнітик та покидаємо територію замку. Попереду - тунель кохання та Тараканівський форт. 

А Дубенський замок - дійсно чудове  та цікаве місце і я раджу кожному його відвідати.

Про продовження екскурсії читаємо тут: 

Тунель кохання та Тараканівський форт

Дата поїздки: 

28 травня 2017

Почитати про пригоди Люби у Львові, Києві, Карпатах та інших куточках чарівної України можна тут