"Бабина стодола" - чудові вихідні на природі

Дуже дивне відчуття, коли літо закінчилось, хоча його й ніби не було... Скільки всього планували: поїхати на море в Туреччину (найближчі років 10 туди ні ногою), відвідати костел в Чорткові та замок Любарта. Але єдине бажання цього літа: щоб всі були живі здорові й ти в тому числі. Вірю, що наступного літа ми поїдемо в Херсон, Одесу, Миколаїв і на Азовське море. Обов'язково треба відвідати Харків, Чернігів, Київ. Але це вже після перемоги над ворогом. А сьогодні ми просто обмежимось Тернопільською областю і помандруємо разом зі мною в Кременецький район. 

База відпочинку "Бабина стодола" розташована у селі Рудка, що на Кременеччині. Їхати сюди з Тернополя приблизно до години часу. Дорога до Кременця хороша, а от потім... Яма на ямі сидить і ямою поганяє. 

Спершу ми хотіли їхати кудись на Дністер, але туди було дуже далеко і без машини дістатись просто нереально. "Стодолу" ми спершу відкинули, бо якесь чмо написало, що там клопи. Потім я ще раз перечитала відгуки і про клопів ніхто більше не писав. Та й відразу скажу, що клопами в номері навіть і не пахло. Все чистенько і гарно, на відміну від готелю в Туреччині, де ми відпочивали у 2016 році. Отам не лише клопів можна було привезти, а й цілу армію бліх, тарганів, мурах і невідомих доісторичних істот з холодильника. 

Ця база стала чудовим місцем для відпочинку та перезавантаження. Тому, що постійно жити в постійному напруженні і не вилазити з новин просто неможливо. Психіка не витримує і хоче втекти кудись в далекі гори. Кременецькі гори підійшли на всі 100%. 

Але починалось все не надто добре. Наше замовлення ніяк не могли знайти. А я жінка нервова, хто не знає. Одразу починаю псіхувати.  Оце ж я готувалась, замовляла номер, робила канапки, щоб що? Їхати назад? Але хвилин через 5 наша бронь була знайдена і адміністратор супроводжує у номер. Номер невеличкий, на два ліжка, ванна, туалет, тумбочка. Все що потрібно для щастя. А з вікна відкривається прекрасний краєвид. 

Вранці було дуже похмуро і я вже думала, що наш відпочинок накрився мідним тазом. Але вийшло сонечко! Швиденько пакуюсь в купальник і ми йдемо в басейн. Точніше спершу на огляд території. Вона не надто велика. Кілька будиночків, готель, де є номери для двох, альтанки, гойдалки. Все дерев'яне, досить доглянуте.

Якби було трохи тепліше, можна було б полежати на піщаному пляжі, що відразу біля ставка. Але, щоб потім не повертатись додому з циститом, йдемо в басейн. Лежаки також дерев'яні і страшенно незручні. Взагалі дивно як після 2-х годинного лежання на цьому знарядді тортур я була без синяків. Рушник не рятує, потрібен товстий матрац. Тому спершу я посиділа на краєчку басейна і позувала для фото...

А потім знову позувала, але вже в бунгало. Не дивно, що воно платне, якби я полежала ще кілька годин на тих дерев'яках, то мені б не було шкода ніяких грошей. 

Кажуть, що десь тут в селі є магазин. Нам він потрібен, бо ж нема ні води, ні куска хліба. Зате в МЧ є ковбаски, які ми сьогодні будемо запікати в печі. Я беру рюкзак і екосумку (турбуємось про довкілля) і виходимо за межі бази...

Дорога в селі дуже хороша, москалям таке і не снилось. Хоча машина тут проїжджає приблизно раз в пів години. По дорозі фоткаю все, що бачу: горобину, калину, квіточки...

ААА. Гніздо лелеки. І ви не повірите хто в ньому?! Лелека! А ви чули, як він курличе? На відео внизу можна послухати.

Навантажені хлібом, пивом і всякими шкідливими смаколиками повертаємось на базу. В лелечому гнізді вже мама, тато і мале лелеченя. Незабаром будуть відлітати... Надіюсь, що повернуться вони вже в мирну країну.

Вечерю на базі потрібно замовляти заздалегідь. Але сьогодні ми від цього відмовимось, бо у нас є ковбаски! МЧ купує в'язку дров (коштує 70 грн) і вже починає над ними чаклувати.

Я ж тим часом ходжу і фоткаю все навколо. Насправді досить гарно. Я, як і багато з нас, чомусь завжди вважала, що в Україні сервісу нуль. Та й відпочити немає де. Болгарія, Туреччина - на море лише туди. Звісно нам є над чим працювати, але після Перемоги поїду бляха-муха в Лазурне і буду сидіти в тому селі місяць і жерти самі кавуни.

А вогонь вже горить-палає.... техніка ворожа, рідна Україна переможе!

В першу чергу ми вирішуємо запекти бараболю. Але спочатку ми її шукаємо хвилин двадцять, потім сваримось хто брав бараболю й куди подів, і нарешті МЧ вирушає на пошуки бараболі в наш номер, де успішно її знаходить в іншому пакеті. Ми помирились і поки МЧ загортає багатостраждальну бараболю у фольгу і відправляє на сітку для гриля, я фоткаю ось це прекрасне дерево.

Надіюсь та сітка, яку він купив в АТБ за 200 грн, не спечеться у вогні разом з картоплею. Бараболя готова - наступні на черзі ковбаски. Хочемо їх спекти разом з перцем і кабачками. Перець є, а кабачки? Де кабачки? Хто брав кабачки? Виявилось, що кабачки так ніхто й не взяв і вони досі мирно лежать собі в холодильнику. В компанії з морквою, яку ми також забули. Добре, що хоч сіль взяли... Роблю канапки, ріжу помідори та огірки. П'ємо пиво, їмо бараболю, чипси й насолоджуємось життям...

АААААА. Коти!!!! Ціла юрба котів оточує нас з усіх сторін. Тут і киці, і коти, і їхні дітки. Вони занюхали запах ковбаси і лізуть на нас цілим фронтом. Зрозуміло, що майже ціла ковбаска і трохи картоплі опинились в їх шлунках.

Одне особливо нагле котеня вже сиділо разом з нами за столом і вимагало свою порцію вечері.

Коти нагодовані, а ми вже перегодовані. МЧ вирішив також запекти картоплю в попелі, але перетримав і ми отримали "бараболю а-ля вуглик". Збираємо те, що не з'їли, залишки викидаємо в смітник (вранці ці залишки валялись по всій території - собаки постарались). Гарненько прибираємо за собою, ми ж не кацапи якісь, і повертаємось в номер. 

Ще цілий вечір вільний, тому йдемо на озеро. Хотіли трохи пройтись по берегу, але там були людські городи та місцеві алкоголіки. Тому йдемо на пірс і МЧ влаштовує мені фотосесію. Краєвиди просто неймовірні.

Для зручності відпочивальників тут зроблені лавочки. Хоча дуже часто вони окуповані рибалками, особливо вранці. Але зараз тут дуже гарно і спокійно, нікого немає, лише я, мій коханий чоловік та... хмара комарів. Шляк би їх трафив.

Йдемо замовляти собі сніданок на завтра і повертаємось в номер. Пора виставляти сторіс в інстаграм й лягати спати. МЧ намагається ввімкнути телевізор, але вмикає лише синю лампочку, яка цілу ніч світила мені в око і не давала спати. Вранці виявилось, що треба було лише витягнути вилку з розетки... 

Я виключаю Інтернет, усі додатки з тривогами й відключаюсь. Чхала я на ті ракети, й@бне, то й@бне. Хоч одну ніч хочу виспатись. А вранці ми вирушаємо в ліс... Хррр-у-у-у... аур-рррр... хрю-хрю. Там кіт саменький.... Хрррр-у-ууу.

P.S. З котом все в порядку, його двічі на день ходили годувати і прибирати лоток. Він навіть не помітив, що нас 3 дні не було, зараза пухнаста. 

Корисна інформація:

"Бабина стодола" - відпочинковий комплекс. Знаходиться в селі Рудка, Тернопільської області, Кременецький район. Ціна за один номер в готелі на двох - 550 грн, басейн, лежаки, альтанка і мангал включені в ціну. В номерах є окремий душ та туалет, без холодильника. 

Працює ресторан, можна замовити собі харчування з меню (замовляти наперед). Приблизна ціна сніданку або обіду за двох - 150-200 грн, залежно як хто їсть. Кава, капучино і т.д. - автомат на території. Також працює магазинчик, тут пиво, квас, соки, морозиво, паніні.   

Як доїхати? Краще машиною, але є автобус яким ми повертались додому. Приблизно о 14.00 він повертається з села до Кременця, а звідки добратись до Тернополя можна без проблем. Логічно припустити, що він також їде в село, але о котрій слід уточняти на касі автовокзалу.

 

Дата: 8-10 серпня 2022

Продовження тут і тут

Тут можна прочитати про мандрівки Україною і не тільки.