Карантинні шедеври від Люби

Оце сиджу я собі чемно на карантині, читаю книжечку, вишиваю та обходжу стрічку новин Фейсбуку десятою дорогою. Залякувати наші ЗМІ вміють чудово, але паніка та страх ще нікому не допомогли. Та й як я можу переживати, коли наш "найвеличніший" пильно СТЕЖИТЬ за ситуацією в Україні. Я беру приклад і також пильно СТЕЖУ за поведінкою кота та своєю фігурою. Ще з місяць карантину і я таки викочусь з квартири (це якщо в двері пролізу). Адже окрім вишивки, книг та тіскання кота я також готую різноманітні смаколики. Іноді вони виходять, іноді ні. Почну з тих, що вийшли.

Для початку продемонструю неймовірний торт, який ми з МЧ спакували за 2 дні. Як я вже писала раніше, наша духовка чудово пече лише бісквіти. А може це я така майстриня, хто зна? Ось там зверху шоколадний бісквіт з маком та шоколадним кремом. Розказувати про процес приготування нічого, тому що він в мене займає 10 хвилин і тісто виходить завжди. Крем я також обрала простий, щоб не морочити собі голову. А через кілька днів я вирішила освоїти новий для себе рецепт - панкейки. Оладки в мене з першого разу не вийшли, а другого пришестя музи так і не було. З налисниками морочитись я не хотіла, а от панкейки... Беру одне яйко, додаю трошки солі і 3 столових ложки цукру. Збиваю віничком. Додаю склянку теплого молока. Знову збиваю. І нарешті додаю 1,5 склянки просіяної муки плюс розпушувач.

Згодом, шляхом експериментальних дослідів, я виявила, що муки краще брати трохи менше. Але ті ж досліди показали, що і з густого, і з рідкого тіста панкейки виходять однаково смачні. Смажаться на сухій сковороді. Бажано її добре розігріти, але перший панкейк комом. Завжди.

Коли на тісті з'являються бульбашки, тоді потрібно перевертати. Перша порція смажиться трохи довше, чим далі тим швидше. Загалом на приготування у мене пішло не більше 30 хвилин. Ай-на-на, яка я господиня. Тепер я смажу панкейки кожні кілька днів. І їмо ми їх зі всякими хімічними штучками, типу нутелли. Я ж кажу, що викотимось з квартири...

А тепер кілька слів про трагедію з брауні. В неділю вранці мені прийшла шалена ідея спекти якусь смакоту. З самого рання я залажу в youtube і шукаю рецепт чогось простого і смачного. Колись я вже пекла брауні і він вийшов досить смачним. Але я вирішила скористатись іншим рецептом, тому що не хотіла дивитись відео довжиною у 7 хвилин. Це була моя велика помилка. Я одягаю маску і чалапаю в магазин. Потім ще 20 хвилин сиджу на лавочці та дихаю весняним повітрям. Ех... Зі сльозами на очах йду додому. Поки готую тісто, хвалюсь МЧ яка я крута. Хто ж знав. Тісто вийшло дуже ріденьким, але ж я все робила по рецепту! Крута Я запихаю все те в духовку і відчалюю обнімати кота.

Через 20 хвилин мій ніс каже, що шось горить. Відкриваю духовку, але все ок. Дурна моя голова. Коли я через 15 хвилин знову відкриваю духовку то бачу гори Карпати, в які перетворився мій брауні. Проколювання сірничком не допомогло. Тісто набуло вигляду великих шоколадних бульбашок. Замість 30 хвилин брауні варився у духовці цілих 60. Наслідок - низ та боки стали твердими як камінь. Ледве віддерла від форми. Пергаментний папір так і залишився частиною брауні, оскільки разом з ним відривалась і половина коржа. От трясця.

На щастя брауні вийшов смачним, хоч і втратив свій товарний вигляд. Якщо на нього не дивитись - то можна їсти. Що ми й зробили. 


Дата: квітень 2020 року

Почитати про мої кулінарні шедеври можна тут