Люба і худі оладки

Якось до мене в руки потрапило молоко. Вже трошки підкисле, але ще не дуже. І я, як файна ґаздиня вирішую з того підкислого молока зробити оладки. Тим більше, що в мене десь у далеких закапелках холодильника завалялися вишні. Але от халепа. Молоко то трохи підкисле, але ще не кефір. "Ааа. І так зійде", - махнула я рукою і влила склянку молока в миску. Через декілька секунд я подивилась на то молоко і реально оцінила свої кулінарні можливості. Тому, щоб даремно не переводити продукти, половину того молока відлила. Вже буде менше продуктів плавати в туалеті. Кидаю яйко, борошно і соду. Має бути як густа сметана. Ну і хіба я не дуринда? Звісно, що воно не буде як сметана, бо то молоко, а не кефір!!!! Сиплю ще муку. Та ну його. Хватить. Буде оладка а-ля налисник. Викидаю туди вишні і скептично оглядаю масу в мисці. Ентузіазму вона в мене не викликає.

Перша оладка в мене вийшла схожа на бумеранг. Друга вже трохи ліпша. Маса розтікається по тій нещасній сковорідці, хоча поташ трохи рятує ситуацію.

Вже думала виляти ті оладки в туалет, але на кінець хоч спробую, що вийшло. Хм. Оладка-бумеранг навіть досить смачна. Я її з'їла і ухвалила інший вердикт щодо цього шедевру кулінарії. Плавати в унітазі оладки не будуть - продовжую смажити... 
А щоб тебе муха вбрикнула! Нема тим оладкам кінця-краю. Вже і кіт виспався, і чоловік з роботи вернувся, а вони все не закінчуються.
Нарешті фінал! В результаті - ціла миска худих оладок і я злюща, як Цербер.

Ми їх таки змолотили, але наступного разу я візьму кефір!


Тут можна прочитати про інші веселі пригоди Люби на кухні

Дата: 18 липня 2017 р.