З річницею одруження нас!

14 липня. Питаю МЧ: "Ти хоч пам'ятаєш, що рівно рік тому ти вженився?". То я так делікатно натякаю на подарунок... МЧ пам'ятає. До речі, в честь свята "МЧ" тимчасово відміняється. Сьогодні  він буде просто Андрій. 

Згадуючи цей день, я досі дивуюсь, як мене вламали на таку дурість. Але, як виявилось, не все так погано. Я навчилась більш-менш готувати. Вже від голоду не вмру. Ми завели найкращого кота у світі.  Я систематично отримую квіти та подарунки. Ну а споглядання разом трилерів під ковдрою з тацею канапок - взагалі вище блаженство. Заміжжя - не така вже й погана штука. Але як все починалося...

А почалося все з зачіски та макіяжу. Зачіска у мене була найпростіша - утюжком випрямлене волосся. Але взяли з мене, як за цілий замок ґуґлів на голові. Прийшовши додому, я вже почала метатися туди- сюди, аж поки не прийшов час одягатися. Спека на дворі неймовірна - а я в теплому кабатику. Вже передчуваю, як мені буде "добре". Вінок на голову - і вперед до РАЦСу. 

Мій майбутній чоловік вже торчить у вишиванці - чекає. Побачивши мене - мову втрачає. Не даремно я так довго продумувала своє вбрання. 

 Коли до Андрія повернувся дар мови, запитую чи часом не передумав. Каже, що ні. Обломчик... Кажу, що їсти не буду варити. Не діє... То певно таки любов... Ми вже всередині - несемо яйка. І тут до нас підходить жіночка, каже, що ми дуже колоритні і хоче зняти нас на камеру. Ох ніфіга собі! Андрій минеться, але тут підбігає дружка Шпачок і командним голосом відправляє нас на зйомки. Я зовсім не готова і звісно, що ляпну зараз якусь велику дурницю... Ось це відео, дивитися з 01 хв 15с.

Зйомки відбулись, ми і всі наші гості стоїмо біля входу... Йой! Фотографа нема! Дзвонимо, каже, що біжить. Якась зла жіночка нас підганяє. Але куди ми без фотографа!!!
Алилуя! Фотограф прибіг і ми заходимо. На якомусь допотопному магнітофоні грає урочистий марш. Нас знімає камера чи то ТТБ, чи то TV - 4. А я чую, як дві крапельки поту стікають мені по обличчю. Бляха-муха. Зараз потече макіяж і буде мені "амбасадор".

 І отак я, усю ту церемонію думала чи не маю вигляду П'єро з "Буратіно". Решта все, як в тумані. Церемонія, перший танець, привітання. Отямились я, коли Андрій виніс мене на руках за поріг. От і все. Я тепер серйозна заміжня жінка. Пора вже викинути всі дурості з голови.

Спільна фотографія біля РАЦСу, співучі наглі бабки, які вимагають гроші. Андрій дав їм 20 грн, але то було мало. Сказали, що треба кожній по 20. Пффф. Нехай йдуть лісом. Але нам пощастило - прокльонів не було.
Гребемо пити шампанське і їсти цукорки.

Родичі та знайомі йдуть по домах, а ми на фотосесію. Ми були біля озера, на острівку, фотографувались з туристами (походу кримськими татарами) і їли морозиво. 

День підходить до кінця... Нас чекає наша хатка в Петриках, а післязавтра я одягну біле плаття....

Дата: 14 липня 2016 р.