І випхали мене заміж... Згадуючи весілля.

Я вийшла заміж. АААААА!!! Сьогодні 16 липня має відбутися друга частина цього неймовірного дійства - шлюб та вечірка.
І знову все почалося з перукарні. Мою довгу фату присобачили до голови настільки міцно, що разом з нею можна було зняти скальп.

Вдома мене чекає наступна проблема - одягнути біле плаття через голову так, щоб не залишити на ньому різнокольорових слідів від макіяжу. Але все пройшло на диво успішно! І знову бідака Андрій втрачає мову від мого вигляду.

Я відбираю в нього букет і проводжаю до вітальні. Після церемонії "кланяння" батькам, ми відправляємось до церкви. Там уже зібрались мої друзі, родина та колеги по роботі. Шлюб у церкві нам давали недовго - максимум півгодини. Черга в катедрі велика...

Як виявилось, розкидання цукерок - це дуже весело!

Усі нас вітають, дарують квіти та подарунки. А "велике пришестя" мого директора взагалі було для мене шоком. Але дуже приємним шоком.

Усі гості розходяться, щоб знову зустрітись у ресторані "Водограй", а ми гребемо на фотосесію.

Наша перша зупинка- центр. Звісно я не могла трохи не подуріти. 

"Ой диви диви. Молода йде!". Головне, що ніхто на молодого увагу не звертає. Навіть цей фонтан.

Мені чомусь було надзвичайно весело. Я танцювала, втікала від молодого, голосно сміялась і пильнувала, щоб вітер не зірвав мою фату з голови. Хоча, як згодом виявилось, вона була прикріплена намертво.

А молодий що? А молодий носить мене на руках!

Згодом ми гребемо до драмтеатру, де робимо ось таку чудову фотографію. Всі думають, що це фотошоп, але це дійсно так співпало, що людей на площі не було.

І ще одне чудове місце для фотографій. Це я запропонувала!

Далі ми разом з дружбою та дружкою (які вже просто задовбались за нами ходити) лазили по різних хащах.

А що може бути краще за фотографії на фоні старовинної будівлі. На жаль, вже майже руїни...

Наш час з фотографом закінчується... Молодий вже помітно нервується (мабуть через перший танець) і робить мені всякі капості.

Натомість я стаю йому на ногу...

Ну а це просто декілька гарних фотографій на останок....

Ми дякуємо фотографу і відпускаємо його, а самі йдемо бродити по місту. У нас ще є цілих три години до ресторану. Але про це вже іншим разом.

Дата: 16 липня 2016 р.