Сумна історія про кабачковий торт

В цей теплий та сонячний день я розповім вам, любі друзі, дуже сумну історію про кабачковий торт.
Після важкого робочого тижня я вирішила запросити до себе в гості дорогу сестру Юлію Володимирівну та Шпачка. День перед тим я знайшла в інтернеті рецепт (ой мамцю, рятуйте!!!!) кабачкового торта. Так як я вже відчувала себе гуру кулінарії, зробити той торт для мене було раз плюнути. 
Після сніданку та обов'язкового ритуалу тіскання кота я взялася до справи. Потертий кабачок залишаю на 20 хвилин стікати, а тим часом мию посуд, який мені підло підкинув МЧ.

 Кіт кидається на вікно - хоче зжерти голуба. Йду його заспокоювати, бо виб'є шибку. Чухаю коту животик і слухаю муркотіння. Всі коти, як коти - муркочуть тихо, а той - як трактор. Але досить відпочивати - повертаюсь до своїх кабачків. Відтискаю сік, додаю кріп, яйце, борошно і розмазую то всьо по сковорідці. Поки що все виходить.

Халепа! Я не маю тоненької лопатки, щоб перевернути той корж. Маю тільки грубу дерев'яну лопату. Може вийде? Акуратно підсовую лопату під корж... Підважую... Ляп! А най тебе качка копне! Корж роздерся по середині і нічого вже його не врятує. Йду знов тіскати кота - на цей раз від горя...

Спроба номер два... Розмазую кабачок по сковорідці - роблю вже менший корж. Чекаю... Лопатку під корж... Ляп! От холєра ясна! Я завжди знала, що в мене руки не з того місця ростуть, але не думала, що аж з ТОГО!!! Половина кабачкової маси - коту під хвіст! Я аж спріла біля тих кабачків. Вирішую перетворити кабачковий торт на кабачкові оладки. Тримаю ту довбану лопатку в тремтячій руці і з сумом поглядаю на зелену миску. За що мені ниньки такі муки???? Оладки згоріли і стали чорні, як ті негри біля медгуртожитків. 

Я розлючена!!! Кидаю ту лопатку на землю і топчу її ногами. Решту кабачків ставлю в холодильник і, не оглядаючись, покидаю кухню. Йду до кота - хай мене розрадить. А йому по цимбалах ті кабачки і Я разом взяті. Він спить!

Збираюсь і йду на базар - куплю собі щось гарне. І лопатку!!!!! А кабачковий торт почекає до вечора...
Через деякий час....
Я погуляла по ринку, купила собі щось гарне. І навіть купила лопатку. Після прогулянки зі Шпачком біля озера (так як після трагедії з тортом гості відмінились) та споглядання п'яних гулянок на "Короп-фесті", я повертаюсь додому і з новими силами та новою лопаткою приступаю до спроби номер три. Я акуратно розмазую залишки кабачка по сковорідці і терпляче чекаю. Потім акуратно підсовую лопатку під корж... Шо за добана лопатка!!! Нароблять ті китайці фігні всякої, а ти потім мучся! Перевертаюююююю..... От вражі кабачки! Я вже навіть не нервуюсь, а сумно повідомляю МЧ, що кабачковий торт накрився мідним тазом. Але, як виявилось, мій МЧ - геній. Не те, що я. Він мені порадив ту всю кашу просто підсмажити на сковорідці. Дай Боже йому здоров'я! Я то всьо підсмажую, додаю майонезу, часнику і помідорів. Вийшла ось така ґвазя.

Може на вигляд вона і не дуже апетитна, але на смак просто нямчик. Ми з МЧ її стоптали і облизалися. А зараз ми будемо наминати морозиво з чорницями. Нам смачного і до нових зустрічей.

Ставимо вподобайки та google-плюсики:)




Тут можна прочитати про інші веселі пригоди Люби на кухні