Ми у Бережанах. Замок Сенявських

"Якщо твоя невгамовна душа втомилась від щоденності і прагне нових вражень та духовної поживи, якщо серце твоє не байдуже до історії рідного краю, а вітер мандрів кличе в дорогу - приїжджай у наше старовинне місто Бережани, місто легенд і героїчної слави, з його сакральними спорудами, пам'ятниками і меморіальними таблицями, оригінальною архітектурою та мальовничими околицями".

З цих красивих слів (хоча вони й не мої) я хочу почати свою розповідь про нашу невеличку мандрівку в місто Бережани.

Бережани — місто над Золотою Липою, перша літописна згадка про яке датується 1375 роком. З  Тернополя їхати трохи більше ніж годину. Звісно бус був надзвичайно "комфортабельним". Навіть я, курдупель, не могла вмостити свої ноги в проміжку між сидіннями. Але дорога недовга, тим більше з новим альбомом Rammstein час йшов дуже швидко. МЧ (мій чоловік) тихенько сопів поруч. Дивовижна властивість — спати будь-де. По дорозі зупиняємось в Козові, а через 20 хвилин нас зустрічають Бережани. На автостанції тиша, ходять кілька пиячків. Не можу не сказати кілька слів про туалет, якщо це можна так назвати. Води там немає, дверей також. Руки поливає з банячка дядько на вході. І за все це щастя потрібно заплатити 2 гривні 😈 . Відійшовши від шоку, ми снідаємо круасанами з кавою і вирушаємо до замку. Знаходиться він в двох хвилинах ходьби від станції. По дорозі зустрічаю знайому наліпку. Саме тут, на першій роботі, мене навчили пити коньяк.

Переходимо через міст над річкою (хоча вона більше схожа на болітце, настільки забруднена) і виходимо до замку.

Поруч розташоване кафе, де вже з самого рання чистять баняк бараболі, мабуть, буде якесь святкування. Територія навколо замку облагороджена, є навіть невеликий план-схема. Оскільки замок загрожує обвалами, відведена безпечна зона для прогулянок. Хоча я не думаю, що це когось дуже стримує.

За вхід потрібно заплатити 20 гривень. Окрім двох охоронців та екскурсовода, нас веселим гавкотом зустрічає ще один мешканець замку. Отже, кілька слів про Бережанський замок. Це пам'ятка оборонної архітектури збудована у 1534-1554 рр. Замок мав п'ятикутну форму та три оборонні вежі. Ім'я будівничого було висічено над південною брамою: "Вельможний пан Микола Синявський - воєвода руський, гетьман польний галицький, королівський староста, побудував цей замок власним коштом на похвалу Всевишнього Бога та на оборону вірних християн 1554 року". Сам Микола Сенявський - з роду магнатів Сенявських, які володіли Бережанами впродовж 200 років, після наданого їм у 1530 році Магдебурзького права.

Сенявський отримав місто за свої численні військові заслуги. Замок став однією з найпотужніших кам'яних споруд у Східній Галичині. Він мав як оборонні, так і житлові функції. Швидше за все, архітектором був італієць, так як внутрішній двір мав риси палаццо. На жаль, сьогодні від замку мало що залишилось. Кілька зруйнованих стін, підземелля, костел. Цей костел Святої Трійці був збудований у 1554 році і став родинною усипальницею Сенявських. У 1619 році була добудована західна каплиця, а потім і східна. З 2017 року костел знаходиться на реставрації.

Цікаво, що обороноздатність замку підтримували також і природні фактори. Комплекс розташований між двома рукавами річки, три сторони оточувала зовнішня оборонна лінія, а з четвертого боку знаходилось болото шириною 800 метрів. У 1570 році замок був додатково укріплений.

Видно, що над подвір'ям замку попрацювали. Гарно підкошена зелена травичка, макет замку, робоча криниця. А ще карта усіма замками Західної України. Знадобиться усім мандрівникам! 

Ми заходимо в перше вціліле приміщення - підземелля. Прохолода!!! Тут є невелика виставка фрагментів оздоблення.

У мені прокидається історик і я уявляю, який фантастичний вигляд мав замок колись. До речі, ще на початку ХХ століття він був повністю цілим. На протязі двох століть замок укріплювався. Тут було все необхідне для оборони та комфортного проживання:

• стіни завтовшки 2-6 метрів;
• 4 бастіони;
• 2 туалети;
• равелін;
• арсенал. 

До замку вела оздоблена різьбою кам'яна брама з ланцюговим мостом. Було аж 14 парадних зал. У 1620 році мобільний загін татарської кінноти не наважився штурмувати міські укріплення. У 1672 році татари зруйнували замки у Бучачі, Зборові та Золочеві, але не змогли захопити Бережанський. І сьогодні все що залишилось від колишньої величі - кілька стін. А ми продовжуємо нашу екскурсію. Окрім фрагментів оздоблення, ми бачимо старовинне знаряддя тортур. Хто знає, як називається - пишіть в коментарях, бо я забула.

В іншій залі можна побачити піч, кілька стендів з історією замку, герб та портрети колишніх власників.

Цікаво, що захопити замок вдалось лише Максиму Кривоносу у 1652 році і то лише з допомогою місцевих мешканців. Але козаки швидко вибили Кривоноса з замку. Також у 1655 році шведські війська входять у замок, вони пройшли через замерзлу річку. У 1726 році помирає останній чоловічий нащадок з роду Сенявських — Адам-Микола. Замок переходить у власність Софії Сенявської та її чоловіка Олександра Чарторийського. У 1778 році замок опиняється у руках Любомирських.

А ми, тим часом, піднімаємось на другий поверх. Помітно, що даху не було - приміщення накрили наново. Звісно замок реконструють, але для цього потрібні шалені кошти. Ті, хто хотів скинутись на відновлення Нотр-Даму, краще б профінансували реконструкцію Бережанського замку. На другому поверсі ми також бачимо фрагменти оздоблення Західної та Східної каплиць.

Також залишилось кілька меблів, двері та меморіальні таблички.

А це вже народна творчість.

Як писав Богдан Лепкий, "... на замку прегарна, з тесаного каменю каплиця, з дорогоцінними пам'ятками та саркофагами Сенявських". У західній каплиці були саркофаги родини Сенявських, виконані відомими скульпторами Яном Пфістером та Генріхом Горстом. Ще збереглось кілька фігур, які колись прикрашали саркофаги.

З другого поверху відкривається чудовий краєвид на подвір'я замку. Знизу цвірінькають горобці, мабуть, влаштували собі гніздо. 

У 1816 році замок переходить у володіння роду Потоцьких, які влаштовують тут пивзавод. Це звісно сильно шкодить архітектурі. На початку ХХ століття Олександр Потоцький намагається відреставрувати пам'ятку, але помирає, так і не завершивши свою справу.

Після Першої Світової війни замок справляє враження майже повної руїни. У 1921 році нащадок Потоцьких передає замок у державну власність. Ще одна спроба реставрації була у 1933 році, але також марна.

Довершила руйнування ІІ світова війна. Вандали червоної армії зробили те, що не вдавалось протягом кількох століть. Були пограбовані поховання, розстріляна мозаїка "Матір Божа", знищено інтер'єри, надгробки, підірвано запаси амуніції. У 1946 завершили свою чорну справу підрозділи НКВД. Продовжують руйнувати історичну пам'ятку і місцеві мешканці та туристи. На стінах костелу можна побачити безліч автографів "народних майстрів". 

Надія на відродження замку ще є. У 1999 році замок було внесено до переліку пам'яток, які потребують відновлення. Але за браком коштів відновлювальні роботи йдуть дуже повільно. Я рекомендую знайти час і відвідати це місце. Незважаючи на свій плачевний стан, Бережанський замок все ж зберіг залишки колишньої величі. 

Дата: 30 червня 2019

Про мандрівку Бережанами та Райський дендропарк читаємо тут і тут