Люба і Андрій у Болгарії. Мис Каліакра

Пригоди у Болгарії продовжуються! Хто ще не читав про наш з МЧ відпочинок, запрошую сюди, сюди і сюди. Хто не хоче читати, може закрити сторінку і йти дивитись новини по телевізору. А моїх вірних фанатів, які чемно чекають на кожен новий пост, запрошую прогулятись мисом Каліакра - одним з найдивовижніших місць Болгарії!

Ми з МЧ записались на екскурсію вже через два дні після початку нашого відпочинку. Симпатична, розфарбована як лялька, жіночка зробила нам знижку в 10 левів, оскільки в Україні криза. А ми навіть не просили! Це стало приємним сюрпризом, хоча я і відчула себе жебраком десь з Ефіопії. Але коли я побачила нашу писульку, то моя вдячність миттєво вивітрилась. Національність - руск! Руск!!!!!

Я розуміла, що написала вона так тому, що ми будемо в російськомовній групі, але руск!!!! Руск!!! Для мене, націоналістки, це було як ніж у серце! Все! Треба вчити англійську, щоб наступного разу їхати з іноземцями. До речі, в Болгарії є гіди які розмовляють польською, румунською, чеською, німецькою і т.д. Але про гідів для українців я щось не чула. Можливо це тому, що всі українці (як і ми до речі) без проблем погоджуються на російськомовного гіда. На щастя група нам попалась інтернаціональна. Поляки, молдавани, румуни, росіяни ну і ми, українці. Жіночка-гід досить приємна, вела екскурсію на польській та російській. До речі, польську ми розуміли прекрасно і російський переклад навіть не був потрібен. А дві москалихи, сиділи і ржали всю дорогу з вимови болгарки. Певно вони сподівались, що екскурсію буде вести якийсь професор філології московського університету. Дуринди. 

По дорозі екскурсовод розповідала нам про місця, які ми проїжджали. Наприклад, курорт Албена був збудований для відпочивальників з Франції у 70-х роках, тому вважався досить дорогим. "Албена" - це твір відомого болгарського письменника Йордана Йовкова. Навіть сьогодні цей курорт не вважається бюджетним і відпочивають тут переважно туристи з країн Західної Європи. І до речі, тут  розташовані безкоштовні бібліотеки на пляжі! Оце мрія! 

Першою нашою зупинкою стала гончарня. Це сімейний бізнес, який ведеться вже десятиліттями.  

Тут ми мали 30 хвилин, щоб оглянути продукцію, купити сувеніри та подивитись, як мега-симпатичний болгарин ліпить горщик. Подивитись відео можна тут, і не лише заради цікавого процесу, а й заради болгарина-красунчика Бориса. Вироби в крамниці досить красиві та оригінальні і відносно не дорогі. Наприклад, придбати маслянку можна було всього за 15 левів (1 лев = 15 грн). На жаль, ми не обміняли євро, тому і залишились без чудового сувеніра. Декілька фото:

Подвір'я гончарні. 

А ця красива будівля - туалет.

Ми сідаємо в автобус і продовжуємо нашу подорож. Екскурсовод продовжує розповідати нам про історію Болгарії. Ми проїжджаємо повз село, де живуть гагаузи - болгари, що говорять турецькою мовою, але сповідують православ'я. В Туреччині ж вважають навпаки - що це турки, які прийняли християнство. А ось і мис Каліакра (або Нос Каліакра, як називають його болгари). Це одна з головних пам'яток північного узбережжя Болгарії. На в'їзді нас зустрічає пам'ятник 40 дівчатам, які тут загинули, згідно з легендою.

Після поразки європейського війська перед турецьким, на мисі майже не залишилось чоловіків. Мешканці попросили звільнити жінок, дітей та старших людей. Турки погодились, але поставили ультиматум - їм віддадуть 40 найкрасивіших дівчат. Але дівчата вирішили, що краще смерть ніж гарем. Вони зв'язали свої коси і кинулись у море зі стрімкого мису. Першу дівчину звали Калі, останню - Акра. Після цього турки зрівняли фортецю з землею.

Не знаю чи легенда правдива, але те, що тут була старовинна фортеця, про яку згадували ще фінікійці, історики підтверджують. Також тут побували мілетські греки, римляни та візантійці. Про це свідчать древні руїни.

Трішки історії:

• В IV столітті до н.е. тут була фортеця фракійського полководця Лизимаха, який вважався спадкоємцем Олександра Македонського і ховав у печерах мису величезні скарби.
• У VII столітті фортеця вже була закинути, але під час археологічних розкопок тут були знайдені античні та ранньохристиянські некрополі.
• В XIV столітті було засновано столицю болгарських князів Баліка та Добротіци, але в кінці століття мис відійшов під владу Османської імперії.
• Саме тут відбулась вирішальна битва російсько-турецької війни 1787-1892 рр. Російська ескадра під керівництвом генерала Ушакова розгромила турків. Це відбулось 11 серпня 1791 року.  

Пам'ятник Ушакову височіє перед в'їздом на мис. Звели його у 2006 році.

Але не лише багата історія привертає туристів на мис. Тут дуже красиві краєвиди та природа. Високі стрімкі береги, зелень та синє море.

Висота золотисто-пурпурних берегів в деяких місцях досягає 100 метрів, але сам мис досить вузький - всього 2 кілометри.

Тут дійсно дуже красиво, але от вітер... Моя порада дівчатам - брати шорти або штани, тому що сукня буде вище голови і вся юрба туристів зможе побачити ваші труселя у квіточку. Волосся також краще зібрати в хвіст, бо воно буде розвіватись навколо голови разом з платтям.

На мисі дивовижним чином поєднуються стародавні руїни та сучасність.

Окрім стародавніх некрополів, поселень та могил, тут розташована військова база, метеорологічна станція та маяк. Вхід туди заборонений. 

По всій території прокладені зручні широкі дороги, є декілька сувенірних магазинів. Але гордість мису Каліакра - печери. 

В одній з них розташований археологічний музей. Вхід сюди безкоштовний, але і дивитись особливо немає на що. Посередині стоїть макет фортеці, по боках декілька плакатів, які розповідають історію цього місця.

Мис та його околиці - заповідник. Тут проживають тварини занесені в Червону книгу, а також ростуть рідкісні рослини.  Як сказала наш екскурсовод, іноді туристи бачать дельфінів. На жаль, нам не пощастило.

В гроті побудований невеликий ресторанчик. Не знаю які тут ціни, але місце дійсно неймовірне. Ми проходимо повз і йдемо далі (див. відео вище). А це скульптура моряка, яка стала символом мису Каліакра.

Це вже край мису. Спустившись сходами можна відвідати невелику каплицю Святого Ніколая. Тут дуже тісно та багато людей, тому зробити фото каплиці не вийшло. Є також невеличкий оглядовий майданчик. Одна жінка назвала мене русалочкою. Приємно )

Збоку спуск до моря - круті небезпечні сходи. Десь там у печерах можливо сховані скарби легендарного полководця Лизимаха. Кажуть, що він жорстоко убив всіх рабів, які несли мішки з золотом до сховку. Знайти скарби до сих пір не вдалось нікому.

На жаль час піджимає. Ми мали всього півтори години, щоб обійти це чудове місце.

Щоб максимально насолодитись неймовірною атмосферою місця потрібно не менше 3 годин, а то й цілий день. На жаль, самостійно дістатись сюди важко - потрібна власна машина. А ми йдемо назад. І знову згадка про Ушакова. До речі, у 2001 році він був канонізований російською православною церквою. Цікаво, за які такі чудеса він заслужив статусу святого? Так, він був потужним флотоводцем, дипломатом та політиком, але святий?!!!

Широка, вимощена каменем дорога, пролягає просто над обривом. Поруч - фортечна стіна. До речі, ще один цікавий факт про Ушакова. У 1791 році тут відбувся масштабний морський бій. Кораблі Османської імперії набагато переважали сили російської армії, але Ушаков зміг перемогти. Але от що цікаво. На дні Чорного моря немає жодного потопленого турецького корабля. Де вони всі? 

А це реконструйовані фортечні ворота.

Тут досі ведуться археологічні розкопки. Та й не дивно - майже кожен клаптик території - це свідок історичних подій.

А це я борюсь з вітром :)

Просимо якусь англійку зробити нам спільну фотографію. І поки я намагаюсь втихомирити своє волосся, вона встигає наклацати кілька кадрів.

На жаль, ми не змогли дослідити всі стежки та простори мису Каліакра. В деяких місцях можна навіть спуститись до моря, але для цього потрібен час. Проходимо повз залишки болгарської церкви...

... і виходимо до нашого автобуса. Ми перші. Поки чекаємо народ, я організовую фотосесію.

Вже через декілька хвилин вся група в зборі і ми вирушаємо в місто Балчик, де відвідаємо Ботанічний сад та палац румунської королеви. Але про це іншим разом.

Дата: 7 вересня 2018 року

Про наш відпочинок у Болгарії можна прочитати тут