Болгарія. Розділ другий, в якому ви дізнаєтесь про кицю, смачну кухню, холодне море та круту гімнастку

Болгарія - це країна, де "ні" означає "так" і навпаки; де вперше почали використовувати кирилицю; де зуміли вберегти євреїв від Голокосту; де росте найвищий кактус; де кава - улюблений напій; де постійно запізнюються; і де дуже красиві чоловіки, просто як мій МЧ. 

Вперше ми з МЧ відвідали цю країну у далекому 2015 році. Відпочинок вийшов просто незабутній (читаємо тут). Вдруге ми потрапили сюди восени 2018 року. Про початок нашої подорожі можна прочитати тут. Ми відвідали місто Варну, мис Каліакра, ботанічний сад та палац румунської королеви. Але про це трохи згодом. А зараз я хочу розповісти про кицю.
Сіренька киця з'явилась перед нашими очима на другий день відпочинку. Ми снідали надворі, а вона лазила у кущах - нявкала і просила їсти. Ми її трошки погодували, а згодом до естафети "нагодуй кицю" приєдналось і декілька поляків. Як сказав один з них: "То єст колєґа моєй жони". "Жона" систематично годувала кицю і один раз завела з нами розмову про її породу. Так як я вже майже три роки не практикувалась у розмовній польській, тому не дуже тямила що вона говорить. На жаль, через декілька днів киця кудись пропала, надіюсь що її забрали у хороші руки. 

Годували нас в готелі дуже смачно, щодня було м'ясо, риба, великий вибір сирів, сочевиця, різні салати (без майонезу), свіжі фрукти. Раз в тиждень відбувались вечори турецької та болгарської кухні. 

МЧ їв кілограмами м'ясо, а я - сири. Солодкого було не багато, всього 4-5 тортиків на вибір, але які смачні! До речі, солодощі дуже схоже на турецькі - просочені медом. То й не дивно, адже Болгарія декілька століть була під владою Османської імперії.

А от з погодою нам не дуже пощастило - хвилі накривали з головою. Та й саме море було вже прохолодне. Тому поки МЧ хлюпався у воді, я сиділа на коцику, насолоджувалась теплим сонечком і читала книжку. 

А тепер трохи про набережну. Після ситної вечері ми вирушаємо на прогулянку набережною. Магазини пропонують нам величезний асортимент товарів: рюкзаки, чемодани, кухонне причандалля, прикраси і т. д. Я була просто в захваті від відкривачок у формі чоловічого "самі знаєте чого" та різних виробів з черепів.

Спершу ми хотіли купити магнітик, але потім передумали і купили чашку ручної роботи з левом. Але потім знову передумали і поміняли чашку з левом на чашку з котом. 

МЧ мужньо береже гроші від моїх зазіхань, адже я хочу косметику, платтячко, сумочку і просто непотрібну річ, яка буде роками припадати пилюкою десь на шафі. Але я таки вициганила маску для обличчя "а-ля афроамериканець". 

Вже темніє, але набережна не закінчується. Окрім Ейфелевої вежі, ми бачимо колесо огляду, батути, бари ресторани, казино і т.д. На відміну від Сонячного берега, тут якось по скромніше. Але зате європейців більше і майже не чути російської мови. 

Присідаємо на лавочку. Позаду велетенський готель "International". Як ми потім дізнались, в несезон працює лише він та ще один бюджетний готель "Odessos". А набережна все не закінчується. Я вже стогну і хочу назад в готель, де можна посидіти надворі, випити чогось алкогольного і розгромити МЧ у карти. 

В наступні дні погода не радувала, було хмарно і дощило. Щоб залізти в воду, треба було пережити декілька хвилин типу "зараз Водохреще і я в ополонці". В воді ми трошки зігрівались, але потім, коли вилазили на берег... Одним словом, дубак. Але ми не хнюпимо носа і йдемо в готель, де нас чекає смачна їжа та зручний номер. Під вечір, прихопивши коцики, чалапаємо на вечірній пляж. Що може бути краще як гуляти берегом моря босоніж та вислуховування бурмотіння МЧ про простуду та соплі. Звісно, я не могла не влаштувати фотосесію. МЧ старався як міг, бо якби серед сотні фоток не знайшлося "тієї самої"бурмотіння вислуховував би вже він.

А то ми, серйозна одружена пара, клеїмо дурня.

На жаль, наступні дні нашого відпочинку на морі не принесли обіцяного сонечка та тепла. Море було холодне, хвилі великі, а хмари сірі. Надвечір я трохи порозважала народ своїми спробами зробити з себе мега-круту гімнастку. Спроби мої провалились, зате люди мали з чого пореготати.

Ну поки що це все. Наступна моя розповідь буде про нашу прогулянку містом Варна. 

Дякую за увагу та шквал лайків :)

Інші пригоди в Болгарії читаємо тут