Весела кулінарія з Любою: гарбузова запіканка та кунжутне бурфі

Довго думала чим здивувати своїх фанатів. Можливо розповіддю про книжку, яку я читаю і яку має прочитати кожен? Чи можливо краще розповісти свої враження від  останнього переглянутого з МЧ фільму "Сестри Магдалини"? А може розповісти про нашого диво-кота, улюблене заняття якого будити мене о 5 ранку? Але краще я розповім про дві страви, які я готувала. Про гарбузову запіканку, яка майже мені вдалась, і про кунжутне бурфі, яке не може не вдатись.
Та й взагалі останнім часом усі страви, які я готую, опиняються у наших з МЧ животах, а не в животах горобців. Отож, розпочинаємо! 

Спочатку був гарбуз... Гігантський, велетенський гарбуз. Одна його частина була використана для приготування гарбузової каші, іншу я вирішила застосувати для приготування запіканки. Рецепт запіканки я надибала на уoutube. Рецептів було багато, але більшість з них передбачали наявності кулінарної майстерності, якої у мене немає, або блендера, якого я також не маю. Тому була знайдена запіканка, для якої потрібна мінімальна кількість інгредієнтів, миска і віничок. Але я ж дуже крута, маю міксер! Нашо мені той віничок?! Спочатку варю гарбуз. Потім з гарбуза роблю пюре. Для тіста потрібні яйце, цукор, манка, борошно і розтоплене вершкове масло. Я, дуже крута господиня з міксером, збиваю яйце з цукром. Потім потрібно додати пюре. Моя не дуже розумна голова вирішує, що міксер знадобиться і тут. Результат - я, кіт, МЧ і кухонна стіна в гарбузовому пюре. Відкладаю міксер вбік і дістаю віничок. МЧ, тим часом, старанно витирає стіну і кота.Тепер потрібно додати манку, борошно і гашену соду. На відміну від моїх шкільних лабораторних робіт з хімії, ця пройшла успішно. Тепер всьо то перемішую, додаю кардамон і корицю та відправляю в духовку.

Поки пеклась запіканка у нашій допотопній духовці, ми з МЧ встигли подивитись двохгодинний фільм. А запіканка і далі сира! Що за холєра ясна на мою голову! Коли пройшло дві з половиною години, ми з МЧ вирішили, що мій новий кулінарний шедевр потрібно виймати, поки від нього не залишився вуглик.

Запіканка виявилась не сира, просто я дала забагато пюре. Але було смачно. Коли страва замерзла в холодильнику, її вже можна було навіть їсти вилкою, а не ложкою. Горобцям на корм пішов лише останній шматочок. 

Наступною стравою, якою я вирішила порадувати свого МЧ і себе кохану, було кунжутне бурфі. Про цю страву я дізналась абсолютно випадково, коли писала статтю про дієту по Аюрведі. Сама дієта мене не зацікавила, а от рецепт сподобався. Потрібно лише декілька складників: кунжут, вершкове масло, сухе молоко. Ну і цукор звичайно. Спеціально для смаколика я придбала формочку для льоду, яка не знайшлась у нашому холодильнику. Коли я витягнула її з обгортки, то зрозуміла, що китайці просто специ по створенню жахливих запахів. Формочку можна було використовувати для чого завгодно, але тільки не для приготування льоду. Напій отримав би унікальний аромат машинної оливи. Тому формочка пішла спати у віддалене місце для вивітрювання запаху. Надіюсь до пенсії вивітриться. Ну що ж, обійдусь тарілкою. Спочатку слід розтопити пачку вершкового масла, а потім всипати грам 100 кунжуту. Як сказано в рецепті, кунжут має набути золотистого відтінку. А грім його знає, який то відтінок. Воно ж через масло і так золотисте. Тому просто обсмажую кунжут кілька хвилин і відставляю сковорідку вбік.

Він має охолонути. А поки я повертаюсь до своїх дієт... Наступний крок - додати склянку сухого молока і цукрову пудру до смаку. Я дала десь четвертину склянки. То всьо файно перемішати і накласти у форми.

Я ж розмастила все просто по тарілці і відправила в морозильну камеру. Коли маса застигла,  просто розрізала її на шматочки. Якщо використати форми, вийдуть красиві цукерки. В мене вийшло отаке шось кривеньке.

Смачно і корисно, якщо рахувати кунжут. У якості сухого молока я сильно сумніваюсь. Але шлунок мене не болів, хоча я зжерла більшу частину цих цукерок. І тільки облизалась, як наш кіт після ситного обіду.

Дата: жовтень 2018

Про інші мої кулінарні шедеври читаємо тут