Епічна поема про запіканку

І знову мій чоловік відчалив у країни близького зарубіжжя... Я, як вірна дружина, зі сльозами на очах відправляла його в дорогу. А точніше, топтала картоплю і дивилась "Друзі" поки він пакував сумку. Я ще хотіла спакувати йому каструлю борщу, яку я наварила, а він не з'їв! Так, так! Я великий спец у цій справі - варінні борщу. Я варила його вже разів 10! Але сьогодні я хочу розповісти про іншу страву, якою здивувала МЧ і яку він хавав вночі, ховаючись від мене за холодильником. Запіканку з картоплі! 

Рецепт запіканки я знайшла в youtube. Я сумно сиділа за комп'ютером і клацала по кулінарних сторінках. Де мої молоді дівочі роки, коли я шукала тільки б'юті-блогерів, а не кухонних гуру? Але МЧ приїжджає всього на декілька днів і наварити тільки  пісних макаронів було б як мінімум наглувато. Спершу у вічі мені впала картопля по-французьки. І в пошуках найпростішого її рецепту, я надибала дещо інакший, але дуже легкий рецепт картопляної запіканки з грибами. Оглядаю холодильник. Бачу банку з квашеними огірками. Більше ніц. Розумію, що треба взувати мешти і гребти в магазин. Оглядаю тумбочку з овочами. Бачу дві зморщених бараболини, такий же зморщений буряк і зацвилу морквину. Зрозуміло. Заразом винесу сміття. Гребу на вулицю. Треба ще купити все потрібне для борщу. Поки варився борщ, до мене прийшла коліжанка з бутликом домашнього вина. Ми сиділи у цьому неймовірному бардаку, який я розводжу коли готую, і насолоджувались життям. Борщик зварений, а я (трохи п'яна) берусь до запіканки. Чищу гриби і кидаю на сковорідку. Овва, яка купка вийшла. Але ця купака, в процесі зажарки, зменшилась вдесятеро. От халепа. Треба було більше грибів брати... Ну нічо. Начищу побільше цибулі.

 Картоплю в мундирі я відварила ще раніше. Правда я про неї забула і вона трохи розварилась. Все одно то всьо піде до однієї купи. Отож, всі інгредієнти готові і чекають свого зоряного часу. Витягаю свою легендарну скляну форму і починаю пакувати в неї запіканку. Спочатку гриби з цибулею. Потім натертий сир. Тепер черга картоплі. Складаю, складаю, а їй кінця-краю нема. Переборщила я з бараболею...

 Що змогла впхала, решту бараболі доїдять горобці. Вони в нас скоро будуть ширші ніж довші, так ми їх підгодовуємо... Зверху запіканку треба полити соусом зі яєць та вершків, і знову посипати тертим сиром. 

Ти диви, яка я модна. Тепер закриваю запіканку кришкою і чекаю поки приїде МЧ, бо я не вмію запалювати духовку О_О. Один раз спробувала і обпалила собі всі нігті. Більше не ризикую. Мій герой запалює духовку і запіканка перекочовує туди. А голодний МЧ поки пакує борщ. Незважаючи на всі мої перестороги, він знову притарабанив торбу шоколадок, які я планую з'їсти в найближчі декілька днів. І плювала я на ті зайві кілограми. Фітнес-тренери бачать таких, як я у своїх страшних снах. Через годинку запіканка опиняється на нашому столі.

І тут я розумію, що вона абсолютно не солена. Як я можу пам'ятати про сіль і перець, коли переді мною стоїть гора шоколадок, які аж просяться мені до рота. І поки я пакую одну із них, МЧ ретельно солить запіканку. Звісно, що він її пересолює... Але, як би там не було, все менше і менше продуктів, які я готую, опиняються у каналізації. А запіканка вдалась. МЧ їв її в 21.00, потім в 22.00. Хотів з'їсти її в ще 23.00, але здоровий глузд переміг. Звісно котові буде зручніше спати на великому пузі, але купляти одяг розміру XXXL ніхто не хоче. Це я говорю також собі, бо ось-та шоколадка з горішками просить її з'їсти...

Дата: 27 січня 2017 р.

 Усі пости веселої кулінарії з Любою читаємо тут