Люба і новорічний стіл

Перш за все, усіх моїх читачів вітаю з Новим 2018 Роком! Нехай Всесвіт нарешті поворухне пальцем і усі наші мрії  здійсняться! 
А тепер до справи. Не знаю, який у мене зараз вийде пост - це чиста імпровізація. Тому не судіть строго.

Останнім часом у мене чомусь зовсім немає часу. Не знаю чим це спричинено, але я не можу:

• довишивати картину, яку мучу ось уже третій рік;
• дочитати книжку (залишилось якихось 50 сторінок);
• просунутись у своїй англійській трохи далі за фразу "London is the capital of Great Britain".
• написати новий пост у своєму блозі.

Швидше за все, це спричинено тим, що я всесвітнє ледащо, але  тішу себе думкою, що все це через мою роботу копірайтером. Вона приносить мені масу задоволення. Я сиджу в піжамі за компом та пишу про гнійний кашель та хронічний гайморит. Що може бути краще! Іноді я відволікаюсь на те, щоб почухати кота за вушком або получити від нього лапою. І ось моя всім порада: не ставте собі діагнози через Інтернет, бо ті медичні статті пишуть такі далекі від медицини мантелепи, як я.
Але 31 грудня я здала останній текст (про кашель з мокротою) і взялась до справи - готування новорічного столу. Святкувати прихід Нового року ми вирішили троє - я, МЧ і кіт. Готувати  вирішили небагато - два салати, лаваш і канапки. Тортик я зробила ще попереднього дня. Так, так, тортик! Правда знову без випічки. Баба з youtube довго розказувала як варити дуууже смачний крем "Пташине молоко". Як виявилось, то була підла брехня! То не крем, а звичайна манка з маслом, желатином і згущонкою. А я так вірила тій москалиці.... Потім ще довго сиділа на кухні та сумно колупалась ложкою в тій манці.

Але торт зробила.

І як виявилось... Респект і уважуха манці! Вона своє діло знає. Торт вийшов дійсно класний. Навіть МЧ, який солодке не дуже любить (а напихає ним МЕНЕ, як ту качку-мандаринку), їв його, аж за вухами лящало.

Наступним на порядку денному став салат з крекерів, сиру та рибної консерви. Поки інгредієнти чемно чекають на свою господиню, господиня чухає свою ріпу і думає куди той салат складати. Крекери ж то квадратні! А квадратної форми в мене нема, окрім великої і важкої форми для запікання. В одній частині форми вже сидить торт, значить в другій буде сидіти салат.
І поки МЧ бігає в пошуках лаваша (бо той, шо я купила зацвів), я приступаю до салату. Вистеляю шар крекерів і мащу їх дуже "корисним" і смачним майонезом. А шоб ті крекери луснули! Майонез прилипає до них і вони живуть своїм власним життям. Далі білок з майонезом і знов крекери. Та ж сама історія. Хай тобі грець! Яка ж я незґраба! Скажено луплю ложкою з майонезом по тих крекерах і проклинаю свою нещасну долю та "Світоч", що ті крекери зробив. Нарешті я змогла дати собі раду з тим салатом і стомлено сідаю на крісло. На кухні розгардіяш, все в майонезі. МЧ тихенько миє посуд.

Наступними в моєму пекельному списку стали лаваші. Я їх ніколи не крутила, але вважала що це дуже легко. Я зробила дві начинки і почала закручувати. Перший лаваш вийшов грубий, як собачки-ковбаски, що живуть на ринку, а на інший в мене не вистачило начинки. Лаваші пішли відпочивати в холодильник. А ми, тим часом, накриваємо на стіл. Приготування канапок та іншого салату пройшло без пригод...

Йдемо різати лаваші. А та нездаль взяла і розлізлась! Лаваші мають зовсім не товарний вигляд, але вийшли смачними і ми їх спакували за декілька хвилин.

Потім ми спакували салат "Скажений крекер" і канапки. 21.00. До Нового року ще 3 години, а ми вже понаїдались і понапивались. Далі на порядку денному - фотосесія з котом, без кота і самого кота. 

А вам усім дякую за увагу і за ваші майбутні вподобайки. Надіюсь, що мої пости ще не набридли нікому, а якщо набридли - то ваша особиста справа :)

Прочитати про мій важкий шлях від чорних сирників до лазаньї можна тут

Дата: 31 грудня 2017 р.