Цікаво про Заліщики

 Війна багато чого змінює в житті. Тебе покидають старі друзі, з'являються нові, змінюються принципи і пріоритети. Але залишається одне - творчість. Саме вона мене рятує в ці нелегкі часи. Мій блог, вишивання, книги й танці - ці речі допомагають втримати мою кукуху на плаву. А ще подорожі, хоч насолоджуватись прогулянкою новими місцями як колись зараз дуже складно. Але я все ж спробую. Минулого разу ми з вами відвідали печеру Вертеба. А зараз ми випливаємо з підземелля на поверхню і мандруємо в Заліщики - містечко у Тернопільській області. Воно омивається річкою Дністер і вражає своїми неймовірними краєвидами.

У цьому місці Дністер вигинається майже на 360 градусів, що і створює річковий вигин, всередині якого розташовуються Заліщики. Колись це був польський курорт номер 1, сьогодні ж - звичайне провінційне містечко. Але про це потім. Зараз наш бус намотує кола полями, щоб знайти те саме місце звідки відкривається неймовірний краєвид. Але натомість знаходимо церкву, точніше Хрещатицький монастир. 

Цей чоловічий православний монастир був заснований у XVII столітті. Монахи поселились у невеличкій печері біля джерела, яке якимось чудом (!) раптово стало цілющим. Згодом це поселення припинило своє існування і було відновлене у 1760-х роках. Сербський купець Теодор Преда збудував тут монастирський храм. Спонукало його до цього дурного вчинку дивне світло, яке він побачив на цьому місці. Може то хтось просто люльку запалив у темряві?

З того часу монастир то закривався, то відкривався, але у 1991 році повністю відновив свою діяльність і став частиною російської церкви. Мене цікавить лише одне питання - якого грома на території України досі діє ця "церква"???!!!!

Ми покидаємо це місце і повертаємось звідки приїхали. Виявляється оглядовий майданчик всього в кількох метрах від монастиря і його "цілющого істочніка". Але... Цього дня нас переслідує неймовірний вітер. Не вітер, а просто вітрисько! Таке враження, що мене зараз підніме в повітря і понесе кудись, як Мері Поппінс. Телефон вириває з рук, бейсболку з голови, окуляри з носа. Неможливо зробити ні фото, ні відео. Навіть просто помилуватись краєвидом неможливо.

З тяжкими трудами я все ж змогла зробити кілька кадрів. Але підійти ближче до краю боюсь. Навіть мене з моїм жирком цей вітер може скинути додолу. А я ще так багато не встигла зробити! Я ще не вбила жодного москаля! МЧ намагається зробити хоч якість фото. Результат бачите.

А загалом Заліщики - дуже цікава місцина. Заліщики вперше згадуються у 1340 році, як власність польського короля. А перше поселення тут з'явилось у 1469 році. Польська влада розвивала містечко. Тут проводились ярмарки, будувались культові споруди, зокрема парафіяльний костел св. Станіслава. Ми також проїжджаємо повз палац у ампірному стилі, який заклав Юзеф Понятовський. На жаль, він знаходиться в плачевному стані і без реставрації незабаром просто зруйнується. Я десь вичитала, що його і частину парку викупив олігарх, ніби Дмитро Фірташ. 

Місто славиться своїм середземноморським кліматом. До 1939 року Заліщики були популярним європейським курортом, сюди ходив прямий потяг з Варшави. Береги були забудовані пансіонатами, а також працювали піщані пляжі, один з яких - нудистський. Оце ж я собі уявляю галас моралістів, якби його зараз відновили. 

А наша група тим часом відправляється на іншу точку, звідки відкривається краєвид на місто. Всього їх є кілька. Ми йдемо на ту, яка розташована у парку "Молодіжний" (або Верхній парк). З цього майданчика найкраще спостерігати захід сонця. 

На жаль, у цій точці ситуація не краща. Вітер жахливий, гіда практично не чути, а про "посидіти на лавочці і помилуватись видом" навіть мова не йде. Та й краєвид звідси відкривається гірший, ніж з попереднього місця. Через кілька хвилин наша група панічно втікає з майданчика.

Ми прогулюємось парком, маємо ще кілька хвилин. Прийшов час стоптати канапку!

Загалом, якщо у вас є час і натхнення їхати сюди з Тернополя три години, то це того варте. Ми не мали часу погуляти Заліщиками, але як говорить тато Гугл подивитись тут є на що. Наприклад, Нижній парк, де можна зійти до води і помочити ноги у Дністрі. 

А поки канапка булькає в животі, ми грузимось в буса. Попереду найцікавіше - Джуриниський водоспад. 

А прочитати про початок нашої подорожі можна тут

Дата: 22 травня 2022

Слава Україні! Перемога за нами!