Печера Вертеба - дива трипільської культури у підземному світі

 І поки ми з вами чекаємо (й допомагаємо!) від ЗСУ знищення під корінь московської наволочі, рекомендую прогулятись зі мною по Тернопільській області. Я чомусь завжди думала, що хочу жити закордоном. Але зараз, коли є можливість виїхати будь-куди (навіть в США), розумію, що місце моє в Україні. Та і як я можу покинути свого МЧ, кота, книжечки й піаніно, яке ми реставрували довгі місяці. А ще ми посадили на балконі помідори й базилік - я маю зібрати врожай!

І щоб трішки відволіктись, запрошую Вас прогулятись зі мною під землю. А саме - в печеру Вертеба. 

Українцям нарешті варто забути про комплекс меншовартості. Ми не "маленька" культура, як каже довбойоб Арестович, ми не гірші за європейців чи американців. Наші історія, мова та культура стародавні, розвинені та потужні. І дуже важливо вивчати їх та пишатись ними, щоб уникнути помилок минулого. 

Прадавня Трипільська цивілізація на території України - це унікальне історичне явище. Перші знахідки було виявлено у 1896 році у селі Трипілля, що біля Києва. І знайшов їх археолог Вікентій Хвойка. Трипільці жили в період енеоліту (мідно-кам'яна доба) і ареал їх поселень займав територію від Чернігівщини до Чорного моря і аж до Балканського пів острова.

Печера Вертеба - ще одне унікальне місце. Вважається, що вона була один з поселень трипільців. Сьогодні тут діє підземний музей трипільської культури. Розташована вона біля села Більче-Золоте (Тернопільська область). Від центру приблизно 2 км). 

Вперше я відвідувала печеру, коли навчалась на І курсі університету. Я вже закінчила університет понад 10 років тому, а нещодавно дізналась, що деякі мої однокласники були здивовані, що я взагалі отримала вищу освіту, а не пішла в павільйон розливати пиво. Шок контент! Я ще й закінчила навчання та отримала диплом. Уявляєте? Хоча сильно сумніваюсь, що хтось з клубу обраних спускається зі свого п'єдесталу, щоб почитати мій блог, тому продовжу про печеру. 

У далекому 2004 році вхід у печеру був малопомітний. Туди вела вузька кам'яниста стежка і спускатись було досить важко. Сьогодні ж це зручні сходи, по яких можна лазити навіть на каблуках. 

Перша письмова згадка про печеру датується 1822 роком. Такий собі Ян Хмелецький виїхав на полювання і підстрелив лиса. Нещасна тварина забігла в підземний хід і коли мисливці підійшли ближче, то знайшли там монети, черепи, горщики. Розкопки продовжили археологи Ягеллонського університету.

 Знахідки, які знайшли тут, просто неоціненні. Матеріали зберігаються в музеях Варшави, Кракова, Львова, Тернополя та Борщова. Цікаво, що тоді археологи ще не знали про трипільську культуру, яка була відкрита лише через 30 років. Розкопки відновили у 1876 році. А в 1928 році печеру досліджував син Олександра Олеся - Олег Кандиба-Ольжич.

У 1996 році працівники Борщівського краєзнавчого музею знову відновили розкопки. Гордість печерної експозиції - білі гіпсові фігури, які відтворюють миттєвості життя трипільців. Перед входом стоїть величезна каменюка. Гід розповідає, що її хотіли прибрати, але потім помітили, що вона стоїть на 4 стовпчиках. Тобто каменюку приволокли з якоюсь ціллю. Можливо це місце мало якесь сакральне значення. Або тут приносили в жертву москалів, що заблукали і були "на ученіях".

В дитинстві я хотіла бути археологом. Але коли цілий місяць на археологічній практиці рила велику яму і приїхала додому чорна, як чортяка, то швиденько передумала. 

А тепер трошки про печеру. Це гіпсова печера, яка складається з широких галерей, які перетинають вузенькі перемички. Тут завжди однакова температура + 11 градусів. І ще кілька цікавих фактів:

• Загальна довжина - 9 км.
• Незважаючи на те, що ця печера найкраще підходить для недосвідчених туристів, саме тут найчастіше губились люди. 
• Востаннє тут заблудили 3 львів'ян, яких шукали 3 доби.
• Тут дуже багато кажанів. Є 4 види, які занесені до Червоної книги.
• Печера утворилась природним шляхом близько 20 млн. років тому. На поверхні було тепле Сарматське море.
• Вперше сюди зайшла людина близько 6 тисяч років тому.
• Під час війни в одному із залів перебував штаб загону УПА. А також тут розміщувалась підпільна друкарня. Ще під час ІІ світової війни тут переховувалось близько 65 євреїв.

Про те, що тут жили люди свідчать сліди від багаття, обвуглені стіни. Вважається, що трипільці проживали тут близько 300 років. Але невідомою залишається причина їх перебування під землею. Є лише здогади: це було місце поховань, склад і місце для зимівлі, для проведення ритуальних церемоній, для захисту від москалів ворогів. 

Протяжність туристичного маршруту близько 1 км. Гуляти тут без супроводу не варто, адже заблукати, як раз плюнути. Вузькі однакові коридори просто створені, щоб заманювати занадто впевнених у собі туристів. Хоча для більш досвідчених любителів підземного світу створений довший спортивний маршрут, який потребує спеціального спорядження. І два основні правила: не розпивати алкогольні напої і не виносити нічого з печери. 

Не знаю, що спонукало трипільців залізти під землю, але нюхом чую, що без москалів тут не обійшлось. А якщо серйозно, трипільська культура була просто дивовижна. Неймовірної краси кераміка, прямокутні хати з розписаними стінами, великі поселення. Це була культура хліборобів.

Сім чудес трипільської культури:

• Перші великі поселення на планеті виникли на території сучасної України. Поселення Тальянки займало близько 450 га, налічувало 3 тисяч будинків і близько 15 тис. населення.
• Трипільська система сівозміни і досі лежить в основі сучасного землеробства.
• Головна візитка трипільської культури - це дивовижні вироби з глини. Їх умовно можна поділити на дві категорії - грубі й прості та тонкої роботи з різноманітними візерунками. До речі в печері Вертеба була своя гончарня майстерня.
  
  
  Шість тисяч років тому таку високу якість забезпечував гончарний горн. У цьому трипільці випередили греків на 3 тисячі років.
• Також трипільці першими використовували парну упряж, що покращувало продуктивність обробки землі.
• Ще одне досягнення - ткацтво. Вони носили одяг з тканини, яку виготовляли на ткацькому верстаті або плели гачком.
  
  
  
• Трипільці також плавили мідь і виготовляли з неї знаряддя праці і прикраси. Сьогодні в експозиції музею є рибальський гачок, вік якого 6,5 тисяч років, але він і досі гострий.
• Трипільці будували 2-поверхове житло. Стіни дерев'яні, обмазані глиною і розписані темно-червоною фарбою. Цікаво, що саме такі будинки сьогодні вважаються екологічними і максимально комфортними для прожиття. Влітку тут прохолодно, а взимку тепло.

Що спонукало трипільців спуститись під землю і жити у темній печері точно невідомо. Але очевидно, що спускались люди сюди лише у критичних ситуаціях і залишались не надовго.  А в одному із залів знайдено місце поховання 25 людей, а також були знайдені і окремі могили. 

Сьогодні туристичний маршрут - це яскраво освітлена стежка. Тут зовсім не страшно, але коли наш гід вимкнув світло і печеру поглинула повна темрява, стало трохи моторошно. Трипільці жили в такій темряві і мали змогу використовувати лише вогонь. 

Уточнити вартість та час екскурсії можна у Борщівському краєзнавчому музеї. А ми тим часом піднімаємось на поверхню, де чекає синє небо та яскраве сонечко. Попереду ще одне диво природи - Дністровський каньйон біля райцентру Заліщики.

Дата: 22 травня 2022

Про початок нашої подорожі село Монастирок читаємо тут

Подорожуємо з Любою тут