Як Люба пекла пиріг з порічками

Дивно, але останнім часом я дуже полюбила домашні обов'язки. Полюбила мити посуд, підлогу, віддирати заляпану плитку. Всі хто мене знає можуть одразу непритомніти, тому що такі дії для мене з області фантастики. Але нічого дивного - війна змінює всіх. Пекти я також стала набагато частіше. І завдяки пундикам та тортикам я набрала за кілька тижнів зайві 3 кілограми до інших зайвих 10. Ай, яка молодчинка. Але хіба можна встояти перед новим рецептом пирога з порічками?

Почалося все з порічок... Я взагалі люблю їх лише в компоті й навіть не думала, що з ними можна щось спекти. Пам'ятаю як в дитинстві ми всім великим гуртом їхати в село і збирали там аґрус, смородину, порічки цілими відрами. Я ненавиділа цю роботу, хоча порпання в бараболях у компанії колорадських жуків було набагато гірше. І я навіть не знала, що жахало мене більше - важка робота чи ті смугасті колорадські чортяки, побачивши яких я волала нелюдським голосом. І досі волаю...

Але повернімось до порічок. Цього разу це був не рецепт Лілії Цвіт. Основні критерії пошуку на Youtube - порічки і українська мова. Відео на руском язикє я навіть не відкриваю. І я не прогадала. Давно не їла такого смачного пирога... (рецепт тут) Але все по черзі. Спочатку потрібно приготувати пісочне тісто. Збиваю масло з цукром, додаю яйця і муку.

Замішую тісто. З тістом на вареники у мене стосунки як з одним із колишніх: з криками, нервами і потоками сліз. На щастя, пісочне тісто мені вдається набагато краще. Та й токсичні стосунки я залишила далеко позаду. 

Зліплюю все докупки і відправляю в холодильник. Тим часом потрібно повідривати хвостики в порічок. Під час цього занудного заняття я слухаю канал "Палає". І вам рекомендую. Хоча консерваторам, релігійним фанатикам та просто обмеженим у своїх поглядах людям такий контент точно не зайде. Хоча хтозна, дива трапляються...

Порічки очищені, тепер треба дістати тісто і розкачати якось в паляничку. От холєра ясна. Тісто рветься просто в руках і навіть чарівна качалка не рятує. Але... Воно ліпиться докупки, тому паляничку можна зібрати як конструктор LEGO просто у формі. 

Я таки зліпила тісто в одне ціле і відправила його в духовку. Тепер треба зайнятись білками. Їх потрібно просто збити з цукром. Але якогось грома ця проста процедура в мене не виходить. Збиваю, збиваю і кінця краю нема, як кінця краю нема клятим москалям. Чомусь пишна маса не виходить, хоча виходила завжди. Знову починаю згадувати свого колишнього, щоб звинуватити його у всіх своїх бідах, але нарешті білки набули хоч якоїсь нормальної подоби. Спи спокійно, Наполеон...

Тим часом тісто готове, витягаю його з форми. Тепер всередину треба викласти порічки, а зверху залити багатостраждальними білками. Що з великим успіхом і було зроблено. Пиріг відправляється в духовку ще на 20 хвилин, а я тим часом розгрібаю розгардіяш на кухні, який утворюється щоразу коли вирішую шось пекти. 

Момент істини! Пиріг на столі, а я розумію, що нема мені ціни. Фоткаю пиріг з усіх боків і відсилаю родині, знайомим, колєгам.  Всі мають бачити мою майстерність. Не втримуюсь і відрізаю шматочок. Сік з ягід одразу витік, але то є фігня. Відразу скажу, що пляцок вдався на славу. Ніжний, смачний, з легкою кислинкою. Думаю, що замість порічок підійдуть і будь-які інші ягоди. Тіскаю кота, жеру пиріг і складаю собі урочисту оду. 

Дякую ЗСУ за можливість випікати всякі смаколики у своїй хаті в компанії з котом. Віримо в перемогу!

Дата: 11 липня 2022

Тут можна прочитати про інші мої пригоди на кухні