Кажуть люди кажуть, що чим довше жінка сидить вдома, тим більше вона схожа на бомжа. Я в цьому переконалась, коли два роки сиділа на фрілансі. Потім я знайшла чудову роботу в книгарні, де працювала із задоволенням. Тут ви можете почитати з яким. Але велике начальство вирішило, що у свої 33 я вже жінка похилого віку і опа! Я вже знову без роботи. Трапилась ця чудова подія, коли ми четверо сиділи на самоізоляції: я, МЧ, кіт та COVID-19. Я дуже рада зустрічі, 2021! Хоча сказати, що 2020 був таким паскудним я не можу. Якщо не рахувати Зеленського, у нас все було добре. Ми з чоловіком переїхали у власне житло, обжились, самостійно відреставрували піаніно. Я тіскала кота 10 тисяч разів, готувала різні смаколики (вдалі та не дуже), про які читаємо тут. Хоч ми не їздили за кордон, але відвідали багато цікавих місць. У жовтні ми були у Львові і сьогодні я розповім вам про Музейно-Культурний Комплекс Пивної Історії.
"Львіварня" - це інтерактивний музей пивоваріння та артцентр. Тут відбуваються різноманітні виставки, концерти та інші події. Розташовується комплекс приблизно в 30 хвилинах пішки від оперного театру, поблизу Краківського ринку, по вулиці Клепарівська, 18. Вхідний квиток для дорослих вартує 90 гривень. "Львіварня" - єдиний музей пивної історії в Україні. Музей досить величенький, щоб все обдивитись знадобиться мінімум година. Тут зібрано все цікаве, що стосується Львова та пива.
Перша експозиція була створена 14 жовтня 2005 року, на честь 290-ї річниці Львівської пивоварні. Були представлені справжні знаряддя праці броварників минулого та сьогодення. Експозиція проіснувала до 2013 року, коли музей було закрито на реставрацію. Після цього над музеєм працювали не лише експерти пивоваріння, а й історики та дизайнери. Відкрився оновлений музей у 2017 році. Якщо раніше його площа становила лише 600 кв.метрів, сьогодні вона займає 2000 кв. м. Колекція музею налічує близько 200 експонатів, серед яких є ігрові та інтерактивні. Наприклад жива гравюра.
Перша згадка про пиво з'являється в давньому Шумерському царстві. Пивоваріння продовжило розвиватись у Вавилоні, згодом дійшло Ассирії та Єгипту. Цікаво, що в ті часи пиво пили через трубочку, щоб разом з пивом не потрапляли залишки зерна. Стародавні ассирійці перші почали фільтрувати пиво, адже хотіли пити його з келихів. Грецькі вчені і мандрівники, які описують Єгипет від 500-х років до н.е. відзначають любов єгиптян до пива. На той час вже існувало кілька десятків сортів пива. Його також використовували як косметичний засіб.
Виробництво пива з давніх-давен супроводжувало виготовлення бочок. Дерев'яні бочки використовувались як в самому процесі пивоваріння, так і для транспортування та зберігання пива. Можна стверджувати, що вік бочки сягає тисяч років. З того часу для пива виготовлялись бочки об'ємом, який добрий поціновувач вип'є за раз, і такі яких вистачало цілому місту на кілька днів веселого святкування. Без бочок не обходилась жодна пивоварня, без них не було жодного підвалу в домі чи то багатого вельможі, чи простого ремісника. І дуже прозорою за своїм значенням є місцева назва підземель житлового будинку: пивниця.
Виробництвом бочок займались люди окремої професії - бондарі. Про її розповсюдження, а значить, про потребу в бочках свідчить сьогодні популярність прізвища, яке походить від слова "бондар". У Львові бондарі були об'єднані в окремий цех, їм, як і пивоварам, доручалось захищати частину мурів з вежею, яка так і називалась Бондарською і розташовувалась на південно-західному куті міських укріплень. Бондарство було досить складним ремеслом. Бочки для пива мали бути особливо якісними, від них великою мірою залежав смак пива, яке в них зберігалось, та його стійкість. Відомо, що обидва показники були дуже важливими, і львівські пивовари старались тримати їх на найвищому рівні. Бондарні цехи були неодмінною складовою частиною пивоварень протягом багатьох століть і заміна дерев'яній бочці знайшлась лише у ХХ віці. В музеї можна побачити безліч експонатів пов'язаних з цим ремеслом. Зібрано справжні бондарські інструменти та оснащення. Характерними для цього виробництва є інструменти для витісування основних деталей бочки - дерев'яних клепок, обручів та бочкових днищ.
Одним з найцінніших експонатів музею вважається оригінал кваліфікаційного свідоцтва пивовара. Текст містить наступне: "Відповідальні майстри-наставники та інші майстри ремісничої громади хмелярів та пивоварі у канцелярії Королівського столичного міста Львова в Галичині підтверджують цим, що чинний майстер, на ім'я Франц Гарднер з... (не прочитано) віком 61 рік, середньої статури, зі світло-коричневим волоссям був у нас на службі 2 роки й 6 місяців, справував її з радістю, тихо, мирно і сумлінно, що ми його зі свого боку атестували. Тому рекомендуємо нашим колегам всюди підтримувати його у праці. Львів, 1796 р.".
А це "Закон про чистоту пива", 1516 року, який встановлював стандарт виготовлення продукту і затверджував співвідношення ціна-якість.
У Львові пиво офіційно з'явилось у 1715 році. Але монахи займались пивоварінням з середніх віків. Саме їм ми завдячуємо традиції додавати у пиво хміль, і вони ж відіграли роль у заснуванні Львівської пивоварні. У 1656 році монаший орден єзуїтів, заручившись підтримкою польського короля Яна Казимира, отримав право варити пиво у Львові. У 1715 році єзуїти перенесли своє виробництво пива на територію, де знаходиться сучасна Львівська пивоварня. Так і почалась понад 300-літня історія найстарішої чинної пивоварні на території сучасної України.
Справжню технологічну революцію Львівської пивоварні розпочав після 1861 року німецький підприємець Роберт Домс, відомий підприємець, меценат, активний член львівської громади. Маючи прогресивні погляди, він облаштував пивоварню сучасними на той час приладами. Взагалі, пивоваріння було для Роберта Домса справжньою пристрастю, адже, незважаючи на численні напрямки діяльності, він завжди представлявся саме пивоваром.
Щоб відвідувачі (а всього їх було двоє: я та МЧ) не занудьгували, музей пропонує подивитись на театр тіней, 3D голограму та інші цікавинки.
Також в окремому залі можна побачити експозицію присвячену львівським батярам. Грає відома пісня "Тільки у Львові", є кілька цікавих фотозон.
Саме тут нас наздогнала юрба варварів дітей. Троє хлопців років 10-11 бігали як стадо скажених оленів. Тільки я встигла подумати, що вони, швидше за все, російськомовні, як вони заговорили на "общєпанятном". Але на щастя, це була остання експозиція і ми підіймаємось по сходах. ООО!!!! Ну це описати словами важко, це треба бачити.
Зала з чанами дійсно виглядає неймовірно. Тут також можна подивитись на виставку пивних бокалів.
Тим часом навіжене стадо бігає по залу, крутить клапани, тупає ногами і верещить. Нещасний гід робить кволі спроби заспокоїти "дітей", але марно. А ми їдемо пити пиво. Замовляємо дегустаційний набір, сідаємо якомога далі від навіженого стада (з'явились дорослі особини, не менш навіжені) і насолоджуємось чудовим закінченням чудового дня.
Пора помаленьку чухати додому. Ми ще хочемо встигнути подивитись на новий фонтан. По дорозі заходимо в кілька магазинів. В одному з них безконтактний термометр показав мені температуру 38°С. Після цього мені одразу перехотілось дивитись на шоколадних котиків. Також ми накупили на останні гроші купу мармеладок. Але хіба я могла встояти перед торбинкою з котиком?
У Львові на кожному кроці ти бачиш щось цікаве та оригінальне. Скільки разів я вже тут була, але не втомлююсь дивуватись.
Новий фонтан нас підвів - шоу не відбулось. Шляхом логічних роздумів, я дійшла висновку, що забули перевести годинник. Тому ми покидаємо розчарованих людей і йдемо в сторону залізничного вокзалу. Вирішили пройтись пішки й помилуватись вечірнім містом.
На цьому я закінчу свою оповідку. У Львові ще залишилось купа цікавезних місць на десятки поїздок. Це місто ніколи не відпустить, хоч скільки разів ти тут не був.
Дата: 28 жовтень 2020 р.
Прочитати про мої прогулянки Львовом можна тут
Використані джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki
https://museum-brewing-lviv.virtual.ua/ua/
а також інформація зі стендів музею.
Коментарі
Дописати коментар