Як "штурмували" Збаразький замок

Якщо наш доблесний уряд продовжить карантин ще до 22 червня, то про подорожі, навіть за межі міста, можна забути. Не знаю як вас, але мене вже попустило. Паніка пройшла, але їй на заміну прийшло роздратування. Як сказав один мій знайомий мудрий чоловік: "Десь нас намахують, але невідомо де". Але годі про сумне. Сьогодні я хочу розповісти про торішню поїздку в героїчне місто Збараж. 

Не пам'ятаю звідки я дізналась про цю подію, але ми з МЧ одразу ж вирішили відвідати її. Мова йде про реконструкцію битви під Збаражем, 1649 року. Сама реконструкція мала відбутись о 14.00. Але ми з МЧ вирішили приїхати заздалегідь, щоб оглянути замок. Як виявилось, мій коханий чоловік за 30 з гаком років жодного разу тут не бував! Тому цю несправедливість слід негайно виправити! Півгодини й автобус доправляє нас прямісінько в центр міста.  Я була в Збаражі двічі - у 2014 і 2015 році. Перший раз я їздила туди з Аполлоном Наполеоновичем. Швидше за все, тоді він вигулював свій айфон, а мене просто взяв за компанію.

Вдруге ми відвідали місто вже з коліжаночкою і ця поїздка була в рази краща за попередню.

Вересень 2019 року - моя третя і сподіваюсь не остання зустріч з цим містечком. Перед замком я хотіла також відвідати Костел святого Антонія та святого Юра. У 2015 році цей храмовий комплекс був у плачевному стані. Цікаво як зараз? Але так сталось, що ми не дійшли до костелу і потрапили одразу в замок. Йде підготовка до вистави, але до неї ще багато часу.

Ціна вхідного квитка - 80 грн, але це того вартує. З мого останнього візиту замок явно погарнішав. Для відвідувачів стали доступні оновлені виставкові зали, з'явились нові експозиції.

Перший замок було зведено у 1393 році. Його засновником був князь Дмитро-Корибут. Але будівлю зруйнували татари. У 1626 році почалось будівництво замку за проєктом італійського архітектора, але вже у 1675 році фортецю захопили та спалили турки. Сучасний вигляд Збаразький замок отримав після численних перебудов. У ХІХ столітті тут працював цукровий завод, а в 1984 році відкрився молодіжний спортивний комплекс.

Лише зі здобуттям Незалежності замок отримав статус архітектурної пам'ятки. Власниками замку у XVII столітті була родина Вишнівецьких. Батьки Яреми Вишнівецького були православними, а от сам він став прихильником католицизму. Легенда говорить, що через це його прокляла мати, тому, попри величезні статки, Ярема так і не зміг стати щасливим в особистому житті і його рід з часом вимер. 

І ще кілька цікавих фактів:

• У середині XIX століття тут вирувало гайдамацьке повстання.
• У ХХ столітті в підземеллях розташовувались камери НКВС, де загинуло чимало патріотів.
• Укріплення замку зображали  найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва.

Подейкують, що по замку досі блукають душі померлих тут людей. Ну привидів замку я не бачила, але от в підземелля заходила.

Також тут можна побачити велику колекцію зброї, старовинні вишиванки, книги меблі та витвори мистецтва сучасних майстрів.

Підходить друга година дня - пора йти на "штурм". Біля замку тусується вже ціла юрба людей. Працюють атракціони, сувенірні крамнички, поруч варять польову кашу. Каші я не хочу, йду за паніні. Одразу скажу, що паніні в Збаражі - фееее. Половину я викинула, бо їсти було просто неможливо. Але хробачка заморила. Бачу чотирьох учасників битви та питаю чи можна зробити з ними фото. Троє з них погоджуються, хоча і корчать кислі міни. Четвертий тішиться і позує з шаблюкою. Ото вже прохані. Вирішуємо де б нам прилаштувати свої посадкові місця. Знаходимо місце збоку, відразу скажу що не дуже вдале бо основного дійства ми так і не бачили. В реконструкції битви брали участь члени клубів з різних міст України. 

А які коники викидали хлопці на кониках з Хмельниччини! Було дійсно дуже круто. Згодом почалась сама битва. Ну якщо включити в мені історика, то це швидше облога Збаража, аніж битва. На боці Хмельницького були татари на чолі з Іслям-Ґіреєм ІІІ. Під захистом оборонних укріплень замку перебувало майже 15 тисяч вояків під командуванням Яреми Вишнівецького. Першого ж дня у полон козаками було взято 4-5 тисяч осіб. Потім виступила козацька артилерія, а через кілька днів почався загальний штурм. 

Тривав безупинний гарматний та рушничний обстріл. Польське військо постійно відступало, серед вояків почався голод та епідемія.  Козаки майже увійшли в замок, але врятувала поляків армія короля Яна ІІ Казимира. Загалом облога тривала понад місяць.

 Саме ж дійство тривало близько години. Після цього ми з МЧ зустрілись з дорогою родиною і ще погуляли кілька годин по замку.

  

О 18.00 на нас чекав хор імені Г. Верьовки. Сьогодні, зважаючи на їх "виступ" у 95 кварталі, я б на цей концерт уже не йшла. Це ганьба для всього хорового колективу. Але тоді ще скандал не відбувся і ми чемно чекаємо шостої вечора. Тим часом МЧ посвячує мене в лицарі.

Кілька хвилин по шостій почався виступ хору. Це був майже двогодинний безкоштовний концерт. Хор існує майже 80 років, він відомий у всьому світі. Але у радянські часи, колектив не цурався пісень, які прославляли комуністичних діячів. На 2015 рік склад хору налічує 150 осіб. Ми отримали величезне задоволення від концерту та й від цього вересневого дня загалом. Надіюсь, що і надалі Збараж буде дивувати народ такими цікавими дійствами. 

Дата: 29.09.2019


Прочитати про наші подорожі мальовничою Україною можна тут