І Люба знову готує...

Оце сиджу я собі, гладжу кота і мрію про те як запхаюсь в переповнений автобус. Автобус, де тебе запечатає у вікно габаритна жіночка з трьома сумками молока. Автобус, де не відкриваються вікна і ти перетворюєшся на шашлик. Автобус, який везе тебе у якесь незвідане місце. Але поки такого автобуса нема, доводиться торчати на кухні та готувати всякі смаколики. Хоча ні! За час карантину я  прочитала торбу книг, вишила  картину, яку я почала ще коли була безтурботним незаміжнім дівчиськом, яке не знало з якого боку підійти до духовки. А також ми з МЧ домалювали ще одну картину, на цей раз фарбами. Навіть у карантині можна знайти позитив.

Оце на днях  я придбала кондитерський мішок і тепер ставлю різні експерименти. Першими моїми піддослідними стали кекси. Кекси я пекла вже кілька разів і вони виходили у мене завжди, окрім одного разу, коли я гаратнула в тісто забагато масла. Але сьогодні кексики вийшли пухкі, м'які і смачні. Зверху я вирішила їх прикрасити трояндочками з крему. Я збила згущене молоко з маслом і починаю запихати той крем у мішок. В кремі було все, включаючи котячий хвіст який мелькав мені під руками. З горем пополам крем опинився у мішку. Як виявилось, МЧ краще справляється з таким складним механізмом ніж я. Пробую нанести крем на кекси і вже уявляю скільки лайків збере фото мого шедевру в Instagram. Дурень думкою багатіє.... В мене вийшли не троянди, а оте що у воді не тоне.

Йду обнімати кота. Ну що з того, що товарного вигляду нема, зате яке смачне.... Як казав Джої: «Custard, good. Jam, good. Meat, GOOD». Тому кекси пішли на ура. Кому цікаво, готую я їх за цим рецептом https://www.youtube.com/watch?v=6YiQ0d_4n7Q&t=174s. Через кілька днів я вирішила спекти на день народження МЧ торт. Як я вже казала, торти в мене виходять найкраще, хоча треба придбати кілька деталей, наприклад, лопатку для вирівнювання крему та гарне блюдо. Хто зна, може колись буду пекти торти на замовлення?! На цей раз я вже краще дала собі раду з кремом. Як виявилось, починати робити круцьку треба від центру, а не з боків. Вийшло навіть досить непогано.

Весь торт я практично спакувала сама, бо МЧ не великий любитель солодощів. Я звісно постогнала задля годиться, але через 3 дні торта як не бувало. Але хіба можливо довго жити без солодкого? Вже через кілька днів в Youtube я знайшла простий рецепт печива. У мене дебют, бо печиво я ще не пекла. Тут всього кілька інгредієнтів: масло, цукор, яйце і мука. Я то всьо закалатала і розклала чайною ложкою на деко. Через кілька хвилин глянула у духовку. Ой леле! В мене вийшло одне суцільне велике печеня.

Через пів години витягую ту біду. Розрізаю ножем і куштую. Ну що ж.... Не все так погано. Їсти можна однозначно. В другу порцію я додала ще муки та зробила більші відступи між печивом - вчимось на помилках. На цей раз вийшло значно краще. Принаймні МЧ хрумав із задоволенням.

P.S. А ось це наша картина, яку ми домалювали завдяки карантину.

P.P.S. А це найкращий у світі кіт, він ніколи не буває зайвим.

Дата: квітень-травень 2020

Почитати мої кулінарні мемуари можна тут