Як Люба готувала кутю

6 січня... Народ бігає по магазинах, згрібає все з полиць і готується до свят. Люба сидить в піжамі, з термометром під пахвою і соплями до пупця. У планах був похід до батьків, де мене мали нагодувати кутею і варениками, а натомість треба жерти таблетки та пити чай з малини. Цього року відмазатись не вийде - прийдеться самостійно готувати вечерю. 

Макітри в мене нема, макогона теж, але нічо. Є пшениця, ложка і миска. Цього разу, замість ютубу, рецепт я питаю у мами. Добре, що я спам'яталась 5 січня, бо пшеницю ж треба замочити на ніч. Вранці ледве вилажу з ліжка і гребу з МЧ на кухню. Звісно, я не буду готувати, як скажена галицька господиня, 12 пісних страв на вечерю плюс 145 жирних страв на свята. Я вирішила лише зварити кутю, зварганити один салат і насмажити налисників з сиром. От і всі свята. Експериментувати з варениками я не наважилась, про мій гіркий досвід можна дізнатись тут і тут. На щастя, вареники передала свекруха, а я натомість, як добра невістка, зробила торт-манник, який вона дуже полюбила. А поки ми з МЧ розпиваємо чаї, вода в каструлі википіла, а моя кутя горить! Ой лишенько! Половина пшениці прилипла до стінок баняка, а друга половина пропахла горілим. Мда... Без коментарів... Надіюсь мак, горіхи та родзинки переб'ють запах... Відкладаю кутю поки що в сторону, приступаю до налисників. На відміну від мого першого разу (Пекельна кухня або Люба і налисники), тісто для налисників вийшло без грудочок. Кому цікаво, я використовувала ось цей рецепт. МЧ чемно допомагав мені просіювати борошно, поки я вимішувала масу. Але ми трохи захопились. Тісто вдалося суперове, але трохи загусте, тому налисники вийшли товстенькі. Відповідно, загорнути в них сир було дуже складно. На сковорідці мої товстенькі налисники розкрутились і мало не довели мене до інфаркту.

На щастя, прийшов МЧ і приніс від своїх батьків купу смаколиків. Налисники поїхали в холодильник чекати свого часу, а ми взялись до головного - куті. Оскільки макогону в нас нема, МЧ купив вже тертий мак. Заливаю його водою і додаю до куті. Хочу зробити кутю до якої звикла з дитинства - густу. Але і тут невдача - рідка. Додаємо родзинки, горіхи, халву... Може переб'ють запах горілого? Та де там! Кутя у мене "з димком", як сказав МЧ. Хоча їсти можна.

Так як МЧ вже об'ївся як порося, а у мене через хворобу апетиту не було, ми з'їли лише по 2-3 вареники та ложку куті. Але хіба важливо, що на столі? Зараз я перебуваю "в пошуках", читаю книги та дивлюсь передачі, за які один знайомий священик добряче дав би мені кадилом по чолі.  Але куди б я не прийшла у своїх дослідженнях, Різдво завжди залишиться для мене святом добра, сім'ї та радості.

Дата: 6 січня 2019 рік


Прочитати про інші мої кулінарні пригоди можна тут