Трагедія з варениками

Оце нещодавно у своєму пості про сімейне життя я хизувалась своїми кулінарними успіхами. І Бозя вирішив наслати на мене покарання за гординю у вигляді вареників з гречкою. Отож, зі сльозами на очах, я повідаю вам цю трагічну історію...

Все починалось чудово. Я написала статтю про профілактику аденоїдиту, поганяла кота та з'їла шоколадку. МЧ вже декілька днів пускав слюні на вареники і ось я таки наважилась на цю авантюру. Тим більше, що перша моя спроба була більш-менш успішною. Підготовка пройшла нормально. Мука, вода, яйко. Все чемно чекає свого часу на столі. Дістаю свою багатостраждальну оранжеву миску і розпочинаю цю важку справу - місити тісто. 

Для початку треба нагріти води. Єдине, що я запам'ятала про тісто, це те, шо вода має бути не гарячою і не холодною, а теплою. Але поки я тіскала кота, чайник звісно закипів. Треба чекати поки вистигне. Тим часом, просіюю муку. Вливаю помалу воду... Мда... Вже бачу, шо кондитером мені не бути, бо тісто - то не моє. Воно липне до рук і вимішується з моїми сльозами, які я над ним лию. За що? Нащо я бралась до тих вареників? Хіба мені погано жилося? Гірко зітхаючи, вибиваю яйко. ООО. Пішло діло. Живемо. Але бачу, що моє нещасне тісто вже не тісто, а каменюка. Просто прекрасно. В очікуванні чуда, накриваю ту кам'яну глибу тарілочкою і йду готувати гречку. Попередньо я наварила цілий баняк, шоб МЧ мав що їсти. Звісно, що моя нетямуща голова навіть подумати не могла, що стільки гречки на начинку не треба, і  впевнено вимішала з сиром весь цей гігантський баняк. Та тою гречкою можна було нагодувати не тільки МЧ, а цілий його завод! І лише коли я вже все гарненько помішала, то зрозуміла, що та гречка може й не знадобитись взагалі, бо мій грандіозний вареничний план розвалюється просто на очах. Беруся знову до того злощасного тіста. В хід пішла нова качалка, яку я отримала ще минулого року в подарунок на новосілля. Сьогодні в неї дебют! Але навіть нова качалка не допомогла. Об такі вареники можна поламати всі зуби. Але все ж пробую нафарширувати їх гречкою. А щоб тебе муха вбрикнула! Гречка розсипається по всьому столі, купи не тримається. Тісто в гречці, я в гречці, котячий ніс в гречці.

Хочеться відзначити кота, який підтримав мене у цей важкий момент. Його пухнаста морда виражала співчуття та жаль, аж поки йому не стало нудно і він не пішов спати в шафу на моїх лахах. 

А я продовжую цю марудну справу. З горем пополам я зліпила 10 вареників і вирішила зварити їх на пробу. Вони звісно розварились і з гречки лишилось зовсім нічого. Куштую вареник. А шоб ти скис! Через декілька секунд вареник летить через вікно до горобців. Сьогодні в них свято і смачна вечеря! Дзвоню жалітись МЧ на свої криві руки. МЧ спихає всьо на погане борошно. Залишився єдиний спосіб - спробувати вареники прижарити. Може це їх врятує? Надія вмирає останньою.... Вмерла... 

Крім варених та жарених вареників, горобці ще поласували цілим великим шматком тіста. Поки чекаю МЧ, готую собі каву з печивом та книжкою... Поблукаю трохи світами Кліффорда Саймака і забуду про цю трагічну історію. 

Хоча МЧ вже загартований чорними сирниками та худими оладками, він не зміг з'їсти ті 10 штук вареників, які я залишила йому на пробу. Отак ганебно закінчилась ця оказія. Качалка опинилась знову в шухлядці і на цей раз, мабуть, на довго!

P.S. Ми повечеряли гречкою з сиром, а потім знову замовили піцу. Саме через всякі казуси на кухні, я змушена скидати ті піци зі своїх боків на заняттях у залі. Поки що розтяжка збільшується, але сала чомусь не зменшуються!

Дата: 19 березня 2018 рік

Тут можна почитати про інші мої провали та досягнення в кулінарному мистецтві