Вікенд у Києві. Парк Феофанія

Дехто з моїх вірних фанатів розкритикував мій попередній пост про Київ. Оцей дехто сказав, що він вийшов надто песимістичний. Сьогодні спробую виправити ситуацію.
З чого починається ранок? Якщо є кіт - з голосного нявкання, яке означає "Дайте їсти". Якщо ж є дитина - вимога та сама, тільки замість нявкання - хмикання, гугукання і таке інше. Саме з цього і розпочався наш другий день перебування в Києві. 

Після сніданку, який був більше схожий на поправини після весілля, наша банда складає план дій. Першою нашою зупинкою має стати Пуща-Водиця. Там має проходити танцювальний конкурс, в якому бере участь доця наших друзів. Заразом ми вирішили не втрачати шанс і відвідати цей знаменитий парк-ліс. Звісно з карапузом їхати в київській маршрутці є небезпечним для життя, тому вирішуємо скористатись таксі. Говорити скільки коштує таке щастя, як таксі в Києві, думаю не варто... Конкурс проходить в Тенісній академії.

Підтримувати своє дзєцко пішов лише Сергій, а ми з Світланою, МЧ та карапузом залишились досліджувати навколишню територію. На жаль, дослідження пройшло не надто успішно, тому що досліджувати було нічого. Навколо приватні будинки, трошки лісу, та закинуті санаторії.

Як казала Світлана, кияни просто в захваті від цього шматочку природи серед бетонних хмарочосів. Вони тут відпочивають, влаштовують пікніки і т.д. То й не дивно... Але коли в тебе вдома  перед вікнами ганяє білка, а галки влаштовують гладіаторські бої, чогось такого надзвичайного я тут не побачила. Очікування.... 

і реальність... 

Тому ми просто присідаємо на пеньочок і чекаємо закінчення конкурсу. 

Крім пеньочка, по якому лазили цілі полчища мурашок та інших комашок, жодної лавочки не знайшлося. Тому ми так і проторчали тут близько двох годин, сумно жуючи кукурудзяне печиво. 
Нарешті конкурс закінчився і горда доця показує нам медальку за друге місце. Ми покидаємо Пущу-водицю, яка не виправдала очікувань, і направляємось у парк Феофанію. В урочищі Феофанія знаходиться Пантелеймонівський собор, який належить московському патріархату.

Сам архітектурний стиль є московським і, звісно, зайти туди в джинсах і без хустки неможливо. Згадався один анекдот в тему:
Потрапив греко-католик в рай. Гуляє він разом з Петром, який все йому показує. - Ось там, - каже Петро - римо-католики. А там баптисти. Справа протестанти. - А що це за стіна така висока, - питає греко-католик. - Тсссс, - каже Петро - там віруючі московського патріархату. Вони думають, що вони тут одні.
Перший храм на цьому місці був збудований ще на початку ХІХ століття. Він простояв ціле століття. В 1905 році був закладений великий собор, який будувався майже 10 років. З приходом радянської влади, храм був розграбований та закритий, а під час ІІ світової зазнав страшних руйнувань. В такому стані і він перебував аж до здобуття Україною незалежності. Сьогодні тут розташований жіночий монастир. 

Ми лише скоса зиркнули на собор і пішли далі. Вхід у Феофанію - 20 грн. 
Перша згадка про це місце датується 1471 роком. Тоді ця місцевість називалась Лазарівщина, ніби-то на честь ченця Лазаря. Сучасна назва, ймовірно, походить від імені єпископа Феофана, якому ця ділянка була передана під дачу.

В 1972 році Феофанію було оголошено парком-памяткою, а у 1992 - пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Спочатку ми бачимо лише ліс дерев і асфальтовану дорогу вниз. Розчаровано питаю Світлани чи такий весь парк? На щастя, ні.

Гребемо далі.  Надіюсь що нам не прийдеться пиляти назад під цю гірку... А ось і відкрита місцевість. В парку блукає багацько людей - вихідний. 

Дуже мене втішило, що тут немає сміття. Я не побачила жодного папірчика чи пластикової пляшки. Дійсно європейське місце. Кожна рослинка та травинка підписана. Хоча мені ці назви не говорять абсолютно нічого.

Ми виходимо до озер - їх тут декілька. Ось така красива альтанка милує око.

Як сказав мені гугл, парк почали реконструювати лише у 2005 році. До того часу, його фінансування було обмеженим. Та й на сьогодні тут ще не висаджено майже 75 видів рослин. 

У Феофанії також розташовані джерела з цілющою водою. Наприклад, джерело святого Миколая. Можна помити руки та попити водички.

Звісно деякі неадекватні кадри тут сякають носа та видувають соплі... Що тут скажеш...
Ми хочемо їсти! В парку можна перекусити, з'їсти шашлика та попити чаю або кави. Ціни тут захмарні - чай коштує 30 гривень. Скільки коштує шашлик, мені було аж страшно запитати. Але в нас є канапки! Світлана з Сергієм обідають по черзі, так як у карапуза була запланована ціла вистава з плачем.

А ми з МЧ слухаємо крутих киян, які хваляться чорними окулярами за 200 баксів... Очманіти... Поки вгамовують карапуза, ми з МЧ влаштовуємо фотосесію. 

Карапуз вгамувався і спить в Світлани на плечі. Продовжуємо прогулянку. Що мені сподобалось, у Феофанії якось дуже затишно та комфортно. Немає п'яних неадекватів, люди, переважно, відпочивають з дітьми. Тут досить гарно поєднується дикий ліс та облагороджена територія.

А які розгодовані тут качки! Вони навіть хліба їсти не хочуть. Наші харчі пішли на корм рибам.

Ми дійшли майже до кінця парку, тому потрібно повертатись назад. Знову бачимо альтанку та юрбу народу, яка робить фотосесії. І я не виняток.

В парку прокладені акуратні стежки, є лавочки і немає дефіциту сміттєвих урн. Багато людей тут просто лежать на покривалах, влаштовують пікніки. Правда сьогодні трохи холоднувато - сильний вітер. В парку є місця трішки запущені, недопрацьовані, але це не псує загального враження.

Дуже красивий вид відкривається на Пантелеймонівський собор.

Весна... Цвітуть дерева. Ми стомлені присідаємо на лавочку і насолоджуємось красивим видом.

Сонечко котиться за горизонт і нам пора додому. Ми виходимо з парку і потрапляємо просто в новий житловий район, де активно ведеться будівництво. Будівництво то ведеться, але, як виявилось, жодної інфраструктури тут немає. Одна єдина школа, декілька нещасних магазинів та й по-всьому. Але ми не зважаємо на гори будівельних матеріалів навколо, і захоплено граємо в слова. На сьогодні пригоди закінчились. Завтра наша молода сім'я відвідає київський океанаріум та музей "Україна в мініатюрі". 

Прочитати про інші наші пригоди в Києві можна тут

Дата:  22 квітня 2018 року