Як Люба готувала макарони зі шпинатом

Чи існують люди, які топчуть гамбургери кілограмами і не товстіють? Звісно, що існують! Але я до них не належу... Останнім часом, я топчу капусту кілограмами і все одно товстію. Ще якихось 4 роки тому я була худа, як глиста. Але мої 48 кілограм були наслідком не здорового харчування і гарування в спортзалі, а нічних змін та стосунків з вар'ятом, який цілодобово виносив мені мозок. Після знайомства з моїм МЧ, ідеальні 48 (але злі, як моя вчителька сольфеджіо в музичній школі) перетворились у не ідеальні (але задоволені, ситі та щасливі) 50 кілограм з великим хвостиком. І я вважаю, що важливу роль у цьому товстінні відіграла коза з Америки, яка розповіла рецепт соусу для спагеті з тунцем. Відтоді, коли ми не хочемо виварювати виварки (а таке трапляється часто) на допомогу приходять макарони з тунцем! І от нещодавно, коли я сумно жувала капусту, в онлайні з'явилась вона - коза! І та коза знову зробила капость - розказала мені ще один соус до макаронів. І саме про цей соус буде моя розповідь. Плакала моя дієта!

Цей злощасний соус містив один інгредієнт, який мене дуже зацікавив - шпинат. Чомусь я завжди думала, що це така зелена каша, яка давала сили моряку Папаю у боротьбі за свою страшненьку кохану.

Як виявилось, то звичайнісінька трава, яку фіг відрізниш від щавлю. І я, туман небесний, звісно купила замість шпинату щавель. Добре, що купувала я то щастя в Сільпо і через 10 хвилин доглупала прочитати назву. Гребу на овочевий ринок за шпинатом. Там я ще умудрилась переплутати кропиву з м'ятою і зганьблена валю до дому. Вдома мене чекає кіт...

Ну що ж... Приступаю до готування. Варити макарони я вмію добре, вони навіть не розварюються. Тому сюрпризів не повинно бути. Приступаю до соусу. Для початку ріжу цибульку. Останнім часом та цибуля чомусь завжди вислизає в мене з рук і розвалюється на великі кусочки. Плачу, плююсь вогнем від злості і висипаю ті великі шматки цибулі на сковорідку.

Тепер треба порізати той шпинат. Коли-то чула, що в крутому тернопільському новому ресторані "На небі" в салаті знайшли дощового черв'яка. Дивуюсь, як то можна провтикати того черв'яка. Але невідомо чи то правда... Цибулька підсмажилась, тепер кидаю шпинат. За декілька секунд торба шпинату перетворилась на маленьку дульку. Хай тобі грець! Тож МЧ на один зуб!

Наступний крок - крем-сир. Сир розповзається по сковорідці і заповнює мою душевну пустоту, яка виникла через той кулачок шпинату. Коза ше казала за часник, але, по-перше, я про нього забула, а по-друге, в нас в хаті таке не водиться. Ну обійдемся тим, що є. Макарони готові, соус також.

Готую презентацію і фоткаю. Поки я то всьо готувала, макарони захололи. Ще й не солені. Най буде - менше з'їм. А соус вийшов дуже смачний і я скажено топчу макарони, хоча мені й прийдеться завтра скидати ті калорії на занятті у залі. На щастя, це щастя для шлунку я не зможу часто готувати, бо за тим шпинатом треба залазити в дикі нетрі центрального ринку. На цьому буду закінчувати, буду вдячна за лайки та коментарі. А в якості подяки - фото найкращого кота у світі, який позіхає.

Дата: 25 травня 2018.

АНОНС! Готуюсь до великого дня - буду робити сирний чізкейк з полуницею та желе! Не пропустіть!


Прочитати про усі мої кулінарні подвиги можна тут.