Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ в Болгарії.

"Кумедно", - ось що сказав один хороший знайомий про мою писанину. Тому "продовжую в тому ж дусі".

Я дуже хотіла з'їздити в Болгарію. А ще більше я хотіла в Стамбул. Але напередодні МЧ нашугав мене Ісламською державою і терактами, які відбуваються в Туреччині та в Стамбулі зокрема. Тому замість поїздки туди, ми обрали екскурсію болгарським селом. Вартість її - 40 левів з чоловіка.  

Нас забирають з зупинки "ARDA" автобусом і везуть кудись в гори. Перебуваємо у ворожому середовищі. Їдемо разом з окупантами. Я, як щира українка, вчепила жовто-блакитну стрічечку на сумку. Москалів понервую - себе порадую. Разом з нами ще їдуть чехи та двоє екскурсоводів. Чеський гід починає розмову першою. Москалі запанікували. Як то так - їх відсунули на другий план. Мусили їх заспокоювати. Російськомовний гід ще довго вибачалась перед ними за те, що чекали.

Болгарські села нічим особливим не відрізняються від українських. Навіть дороги не дуже кращі.

Ось ми і на місці. Нас зустрічають хлібом сіллю в традиційних болгарських костюмах. При вході також можна спробувати ракію в глиняних горщечках. Територія велика, гарно оздоблена, є на що подивитись. 

Спершу нас приводять на вечерю. Годують дуже смачним салатом з сиром і дещо специфічним супом. Салат я з'їла, а от суп мені не засмакував. А МЧ вихлебтав усе. Навіть хотів тарілку вкрасти. Потім ми мали вільний час, щоб походити, пофотографуватись, випити вина (його можна було пити у необмеженій кількості). В той день я думала, що моя алергія від їжі - і тому спиртного не пила. От я лось. Якби ж знаття, що то все від довбаного сонця... 

На території різні магазинчики зі всілякими болгарськими цікавинками. 

 Ось такі от цікаві коники

А отаке вибудували для простого крану. 

А це я біля незрозумілого елементу декору..

Також за символічну платню (хто скільки дасть) можна було переодягнутись у болгарський національний одяг і пофотографуватись. Я була першопрохідцем. Спершу мене сфоткав МЧ, потім якась дівчина мене з МЧ, а потім група москаликів вирішила сфоткатись зі мною.

 На території є також дитячий майданчик і невеликий звіринець, від якого несе ароматом на декілька кілометрів. І ще купа всякого цікавого

А біля цього вогнища ввечері нам обіцяють показати танець на розжарному вугіллі.

Поглянути на болгарський побут можна в спеціально облаштованій кімнаті. При вході сидить бабка в національному костюмі і пряде! А в самій кімнаті сидить дід-пофігіст і дивиться телевізор. Туристи йому до одного місця - в нього новини. 

О 19.00 нас запрошують за стіл і починається шоу-програма. Подають відбивну з гарніром та  шашлик. Все дуже смачне. А розважають нас двоє хлопів, переодягнених у бабок. Конкурси полягають у кумедних поєдинках між різними національностями. Українців було не густо, але коли витягли наш прапор - я верещала за всю нашу націю. А коли програвали москалі - я верещала ще голосніше.

Після конкурсів розпочинається концертна програма. Майже годину для нас танцював ансамбль болгарського танцю. Ансамбль професійний, танці чудові. Година промайнула непомітно

Вже стемніло. Нас запрошують на вулицю, щоб подивитись на обрядовий болгарський танець на розпеченому вугіллі. Він також відомий, як "нестинарські ігри". Це один з найбільш древніх болгарських звичаїв і в давнину такі звичаї носили характер ритуалу і дозволяли хлопцю чи дівчині, які танцюють, зрозуміти своє минуле, сьогодення та майбутнє. Як розповів мені батько Гугл - це досить довгий та складний ритуал. Тут, у болгарському селі - це просто маленька частинка шоу. Але і вона вражає. Танцює старший чоловік... Хоча танцем це важко назвати. Він просто скаче по вугіллю і носить на руках жінок. Чим важча - тим краще. 
По закінченню шоу - дискотека. Але ми з Андрієм вирішили побути в тиші та спокої. Сіли на качельки і тренділи поки диско не закінчилось. О 23.00 усі на автобус. П'яні москалі почали співати пісні. Спершу російські, а потім українську "Ти ж мене підманула"! В мене очі полізли на лоба. Але, як виявилось, серед москалів була пара з Миколаєва та білоруси. А потім почались розмови про політику... В ній брали участь ми, білоруси та естонець. Окупанти, які сиділи ззаду, як води в рота понабирали... Ось і наша зупинка. Екскурсія закінчена. Усім до побачення! 

Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ в Болгарії.