Пляж, мексиканська кухня та сонячна алергія.

7.00 ранку. Підйом на сніданок. Тоді, як я скромно жувала салатик, МЧ наскладав цілу гору з яєць, ковбаси, сиру, гречки і квасолі.  Поки він все те ковтав, я колупала йому мізки на рахунок його дикого храпу вночі. Ну а далі все відбувалось по сценарію. Пляж, хлюпання в морі, забавки в піску.

В обід повернення в готель, пожирання канапок, йогурту і ще чогось смачненького. А ось такий приємний сюрприз ми побачили по дорозі в супермаркет.

  Після обіду знову на пляж. Нарешті ми запам'ятали дорогу. І навіть зробили декілька фото. 

Наприклад біля ось цього чортового колеса. МЧ так і не зміг мене туди затягнути після випадку, коли я волала на такому ж колесі в Тернополі.

А ще ми заривали в пісок мої ноги )

 Опісля, йдемо на пошуки їжі. Місце для вечері ми вибрали дуже романтичне - на пляжі, просто біля сміттєвих баків. А жували ми шаурму. Перебазовуватись кудись не хотілось, тому ми так і сиділи та спостерігали за чайками, які колупались у смітті.

Наступного дня на морі бушують хвилі. Рятувальники свистять, як навіжені. Але народ все одно запливає за буйки. Ми чемно хлюпаємось біля берега, а коли хвиля накриває нас з головою - я верещу так, що аж чути в Україні. Поки сохну на коцику - фоткаю свої ноги на фоні двох грубих бабів.

Ми хочемо ЗУПИ!!! Тому йдемо обідати в бар. Обираємо "Las Palmаs". Симпатичний бар з пальмами та плетеними стільцями. Вибір страв у меню - велетенський. Зупиняємось на мексиканському салаті і по зупі кожному. Зупу вихлебтали за 2 хвилини. А салат виявився таким гострим, шо аж вока вилазили.

МЧ не наївся. Захотів ще смаженої риби та бараболі. Його таки легше вбити ніж прогодувати. Поки чекали на рибу, ми вперше помітили ЇЇ!!! Мою алергію! Тоді думали, що я щось не те зжерла. Але згодом виявилось, що то не їжа... То моя білосніжна шкіра просто ненавидить сонце. От халепа... 
Понаїдались, як ті поросята, та й сидимо. Фотографуємось та радіємо життю.

Після повернення в готель, ми вирішуємо, що мою алергію треба лікувати. У нас є страховка! На ресепшені пояснили, як все відбувається. Вони дзвонять лікарю, який приїжджає в готель і, можливо, забирає хвору в лікарню. А щоб повернути гроші за всі ці послуги, після повернення в Україну, мене чекає похід в страхову компанію, де я маю пред'явити чеки, рецепти і ще купу всякої єрунди... І тоді можливо... Можливо! Мені повернуть гроші. Одним словом, МЧ іде в аптеку та купує ліки від алергії за 11 левів. Я чемно випиваю таблетку і чекаю 18.00. Адже о цій годині ми вирушаємо на екскурсію в болгарське село, про яку я напишу у наступному пості. 
 

Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ в Болгарії.