Добър ден, България!
Гуляючи дощовим та холодним Тернополем, мені не вірилось, що всього декілька днів тому я валялась на пляжі та слухала шум моря у сонячній Болгарії. Коли ти вчора ходила в купальнику, а сьогодні маєш напялити на себе СВЕДРА! і колготи під джинси! - депресія вже тут, як тут. І щоб часом не починати знову пакувати в сумку купальники, я зі сльозами на очах починаю писати цю статтю.
Відпочивала я в Болгарії зі своїм МЧ. Звісно, що 24 години в автобусі - це серйозний крок вперед для стосунків. Хлопець бачить тебе у абсолютно невигідних ситуаціях. Не нафарбовану, розхристану, засмальцьовану. А поїдання разом варених яєць об'єднує вас на віки вічні.
На кордоні зустрічаємо зграю собак. Махають хвостиками і дивляться на нас жалібно-жалібно. Хочуть їсти. Але хліба не будуть. Їм подавай ковбасу) Проїжджаємо кордон. Українські дороги закінчились - тряска припинилась. Ввімкнули телевізор. Цілий автобус українців, а показують "Інтернів" з україноненависником Охлобистіном у головній ролі. Потім правда опам'ятались і перемкнули на "Вечірній квартал".
Приїхали ми на місце біля 8 ранку. Поселення в готель о 14.00. Ось такий ось наш готель.
Багаж залишили на ресепшені та вирушили на пошуки пляжу. Поблукавши деякий час, ми знайшли море! Сіли на коцик та дістали канапки і яйця. Люди були в шоці. Але ми, не звертаючи ні на кого уваги, хрумали ковбасу і насолоджувались моментом. Після сніданку на пляжі - йдемо шукати каву. Після майже безсонної ночі кава - як божественна амброзія.
Замучені та нещасні - повертаємось на ресепшен, чекати поселення. Ще годин три... І всі ці три години, ми спостерігали, як кляті москалі шастають туди-сюди. І ще чоловік 60 поселялось! Чому ж вони не їдуть у Кримнаш або в Сочі? А пруться до гейропської Болгарії? Ота злість тримала мене ще днів три.
Вбивати час на ресепшені нам допомагав араб з якого спадали штани. Я вже встигла побачити його труси і все інше. Одного разу штанці впали йому аж на коліна. Одна його рука була завжди зайнята, бо весь час їх підтримувала. Споглядаючи це прекрасне видовище, ми дочекались 14.00. 401 номер. Ось такий...
І є балкончик з видом на басейн!!!
Хотілося танцювати від щастя) Після душу та маленького відпочинку, я одягаю купальник!!!! (УРАААА) і ми вирушаємо на пляж. По дорозі з'їли по кусочку неїстівної піци по 1,50 лева. 1 лев - це приблизно 10-11 грн. А 1 євро - це біля 2 левів. З піцою ми лоханулись. Вперше. Але не востаннє. І ось ми на пляжі! Білосніжні, але щасливі. Хлюпаємось в морі, шукаємо черепашки та копаємо ямки в піску. Так і пройшов наш вечір.
Перед поверненням в готель ми ще погуляли по набережній і позирили на магазинчики. МЧ стійко оберігав від мене гроші. Адже, якби моя воля, вони б зникли у кишенях продавців уже в перший вечір нашого відпочинку. Одяг, взуття і відома болгарська трояндова косметика говорили мені: "Купи мене!". Взявши міцно за руку, МЧ повів мене у супермаркет купляти їсти. І таки не догледів... Поруч з хлібом, соком та кексами на касі опинився шампунь. Задовольнивши на деякий час моє дике бажання покупок, повертаємось в готель. По телевізору показують або американські фільми болгарською мовою, або брехливі російські новини. Ооо. "National Geographic". Також болгарською. Так ми і дивились про левів, змій та пташок цілий тиждень. Правда, коли ти жуєш смачнющу канапку, а перед твоїми очима лазить гидотна стоніжка або тарган, апетит дещо пропадає...
Ось так і проминув наш перший день. Повечерявши, втомлені полягали спати. Попереду в нас ще цілий відпочинок та море неймовірних вражень...
Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ в Болгарії.
Відпочивала я в Болгарії зі своїм МЧ. Звісно, що 24 години в автобусі - це серйозний крок вперед для стосунків. Хлопець бачить тебе у абсолютно невигідних ситуаціях. Не нафарбовану, розхристану, засмальцьовану. А поїдання разом варених яєць об'єднує вас на віки вічні.
На кордоні зустрічаємо зграю собак. Махають хвостиками і дивляться на нас жалібно-жалібно. Хочуть їсти. Але хліба не будуть. Їм подавай ковбасу) Проїжджаємо кордон. Українські дороги закінчились - тряска припинилась. Ввімкнули телевізор. Цілий автобус українців, а показують "Інтернів" з україноненависником Охлобистіном у головній ролі. Потім правда опам'ятались і перемкнули на "Вечірній квартал".
Приїхали ми на місце біля 8 ранку. Поселення в готель о 14.00. Ось такий ось наш готель.
Багаж залишили на ресепшені та вирушили на пошуки пляжу. Поблукавши деякий час, ми знайшли море! Сіли на коцик та дістали канапки і яйця. Люди були в шоці. Але ми, не звертаючи ні на кого уваги, хрумали ковбасу і насолоджувались моментом. Після сніданку на пляжі - йдемо шукати каву. Після майже безсонної ночі кава - як божественна амброзія.
Замучені та нещасні - повертаємось на ресепшен, чекати поселення. Ще годин три... І всі ці три години, ми спостерігали, як кляті москалі шастають туди-сюди. І ще чоловік 60 поселялось! Чому ж вони не їдуть у Кримнаш або в Сочі? А пруться до гейропської Болгарії? Ота злість тримала мене ще днів три.
Вбивати час на ресепшені нам допомагав араб з якого спадали штани. Я вже встигла побачити його труси і все інше. Одного разу штанці впали йому аж на коліна. Одна його рука була завжди зайнята, бо весь час їх підтримувала. Споглядаючи це прекрасне видовище, ми дочекались 14.00. 401 номер. Ось такий...
І є балкончик з видом на басейн!!!
Хотілося танцювати від щастя) Після душу та маленького відпочинку, я одягаю купальник!!!! (УРАААА) і ми вирушаємо на пляж. По дорозі з'їли по кусочку неїстівної піци по 1,50 лева. 1 лев - це приблизно 10-11 грн. А 1 євро - це біля 2 левів. З піцою ми лоханулись. Вперше. Але не востаннє. І ось ми на пляжі! Білосніжні, але щасливі. Хлюпаємось в морі, шукаємо черепашки та копаємо ямки в піску. Так і пройшов наш вечір.
Перед поверненням в готель ми ще погуляли по набережній і позирили на магазинчики. МЧ стійко оберігав від мене гроші. Адже, якби моя воля, вони б зникли у кишенях продавців уже в перший вечір нашого відпочинку. Одяг, взуття і відома болгарська трояндова косметика говорили мені: "Купи мене!". Взявши міцно за руку, МЧ повів мене у супермаркет купляти їсти. І таки не догледів... Поруч з хлібом, соком та кексами на касі опинився шампунь. Задовольнивши на деякий час моє дике бажання покупок, повертаємось в готель. По телевізору показують або американські фільми болгарською мовою, або брехливі російські новини. Ооо. "National Geographic". Також болгарською. Так ми і дивились про левів, змій та пташок цілий тиждень. Правда, коли ти жуєш смачнющу канапку, а перед твоїми очима лазить гидотна стоніжка або тарган, апетит дещо пропадає...
Ось так і проминув наш перший день. Повечерявши, втомлені полягали спати. Попереду в нас ще цілий відпочинок та море неймовірних вражень...
Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ в Болгарії.
Коментарі
Дописати коментар