Як Люба смажила кабачок

Давним-давно, ще у травні місяці я пообіцяла МЧ, що зроблю котлети. З м'яса! Але травень пройшов, я відбула концерт нашої танцювальної школи, ось вже і липень на носі... А котлет нема! І навіть ними не пахне! Але одного разу я згадала, що в мене є кабачок.  Звісно, що це далеко не м'ясо, але щоб якось виправдати себе в очах МЧ (і відвернути його увагу), я вирішила зварґанити з них котлетки. Або оладки. Або хоч щось їстівне. Ось він - цей легендарний кабачок! 

Поки я його розглядаю, приходить коця і вимагає дати той кабачок йому на пробу. Понюхавши його, він вирішує, що таке буде їсти тільки повний бовдур і йде геть, гордо змахнувши хвостом. 

Кабачок треба потерти. Певно і шкірку з нього треба зняти? Поки я мучу той нещасний овоч, кіт повертається. Він наївся м'яса (на відміну від МЧ) і тепер уважно за мною спостерігає. Кабачок потертий. Я витягаю останню моркву, останнє яйце і перемерзлу зелену цибулю. То всьо ретельно перемішую і ненароком висипаю в миску пів-пачки перцю. А шоб той кабачок скис! Ну шо зробиш. МЧ перчене любить...

Прийшов час викладати мій кулінарний шедевр на сковорідку. Хоч би не розлізлося... хоч би не розлізлося...Ура!!!!! Не розлізлося! Котлетки (чи то оладки) смажаться!

Куштую першу готову оладку. Хм... Я не знаю, яке воно має бути, але то, шо вийшло в мене цілком можна їсти і навіть не потрапити в лікарню. Кіт дивиться на мене і розуміє, що сьогодні кидання баняками і виливання незрозумілої субстанції в унітаз не буде. Нудно! Натомість я сиджу, втупившись носом у книжку, і топчу оладки з кабачка. 

На МЧ я образилась (вже не пам'ятаю за що) і вирішую, що оладок йому сьогодні не перепаде. Але потім передумала. Я навіть зробила йому найкращий у світі салат з огірків, помідорів, сиру та сметани! Хай знає моє добре серце. 
МЧ мої оладки вподобав і стоптав майже все, що залишилось. М'ясні котлети поки що відкладаються... Сардельки ніхто не відміняв :))) 




Тут можна прочитати про інші веселі пригоди Люби на кухні