Як Люба пекла фінський млинець

Дивлюсь у вікно і думу гадаю,

Чому те літо так скоро минає, 

чому москалі все не здохнуть і зникнуть,

І крики їх дикі у безвісті стихнуть?

У відповідь небо вогнем розправляє: 

Дивись, як у попіл москва догорає! 

У Криму сухому бензину немає, 

Бо «бавовна» заправки щоночі вітає.

А наші пташки – безпілотники смілі – 

Летять невблаганно до кожної цілі. 

Країну ведуть вони до перемоги, 

Й ворожі горять під ногами дороги!

А я повертаюсь у рідну кімнату, 

Де затишок дому і планів багато.

На кухні рум'яний чекає млинець, 

Золотистий, тонкий – я молодець!

Якщо ви раптом подумали, що цей віршик написала я, то ніт. До чого-до чого, а до поезії в мене точно таланту нема. Розповісти чоловіку перед сном щойно вигадану казку про божевільного щура – це я можу. А придумати риму до якогось слова – рятуй мене ШІ! Так, цей віршик написав ШІ, хоча звісно з моєю допомогою. І, як зрозуміло з цього  віршика, сьогодні я буду розповідати про млинець!

Я  пускала слинку не цей млинець вже  дуже довго. Але все щось заважало: то свята, то рефлюкс (який допоміг мені скинути 3 кілограми), то дієта без цукру на 2 місяці. Але тільки-но мені трішки полегшало, я, така квіточка, відразу прискакала до духовки. 

Млинець можна робити з чим завгодно: згущонка, крем-сир, вершки. Якщо його зробити солоним – то і яйцями з цибулею можна напхати. Я ж бо обрала вишні. Ті вишні в мене валялись ще з часів бабці Австрії. Але ж вони морожені – шо їм буде? Виколупую ті вишні, додаю крохмаль і цукор. Але шось я перестаралась з крохмалем, бо вийшла дуже густа маса. Хіба це не закон підлості? Коли я ліпила булочки, то ті вишні тікали як чорт від ладану (читаємо тут), а тут фіг їх розколупаєш. Ну нічо. Приступаємо до тіста. Калатати шось дуже не треба - все легко і просто: яйця, молоко, троха муки.

Головне – файно розрівняти тісто по деку. Тому я дістаю пергамент і думаю, що мені з ним робити. Бо пергамент менший за деко. Ну що ж – відрізаю кілька частин і ретельно складаю – Ольга Максимівна мною би пишалась! Виливаю тісто і з захватом спостерігаю, як воно розливається на пергамент і під пергамент... Якщо з геометрією я справилась, то з фізикою справи кепські. Спробую вилити тісто назад у миску, але воно вже порозлазилось по усіх кутках і залишається лише те все викинути.

Кидаюсь баняками і дивую сусідів своїм багатим лексичним запасом української лайки. А щоб тобі булька з носа вискочила, а щоб тебе муха вбрикнула, дурний мене піп хрестив! Мию кухню, плачу і сміюся.

Але я ж вперте, як той віслюк – як щось задумало, то ніяка халепа мене не зупинить. В мене є всі інгредієнти для спроби номер два. Калатаю тісто, але пергамент вже розстеляю акуратніше і клею на олію. Ну хіба не краса?

Ставлю в духовку і зі спокоєм в серці та гармонією в душі спостерігаю, як воно піднімається. Мали бути Карпати, але вийшли гори кременецькі – і на тому дякую.

Розстеляю млинець на столі і готую начинку. Я купила крем-сир, щоб не збивати вершки  і готуюсь його мазюкати. Але окрім геометрії і фізики, мені ще треба сходити на уроки української мови, бо я, виявляється, не вмію читати. Купила плавлений крем-сир – тобто він солоний! Ну шо за трясця! Куштую сир – солоний, але не надто. Добре, хоч часником не заносить. Та я мастила йти знов в магазині – тому вирішую мастити те, що є. Спершу солоний сир, потім кислі вишні з кілограмом крохмалю і цукру – закручую оте все щастя і ставлю в холодильник.

Ходжу по хаті і чухаю свою дурну голову, бо коли я хочу трохи спростити  собі життя – постійно виходить якась какунька. Через годинку дістаю того злидня з холодильника і відрізаю шматок. Ну шо можу сказати – смак незвичний. Цукор, сіль і кислота зіллялись у взаємному екстазі. Їсти можна, але на стіл гостям я б таке не подала. 

Тому читаємо етикетки, завжди звіряємось з рецептом і допомагаємо Збройним Силам України.

Дата: 11 травня 2026 рік

Тут читаємо про інші мої кулінарні шаленства