Як кхалісі кухонного моря пекла булочки

Весна прийшла... Пора прокидатись зі сплячки, вилазити зі своєї кучугури й продовжувати займатись блогерством. Хоча справа ця не з легких. Я, як дуже емоційна особа, тяжко переживаю коли мої пости чи рекомендації ігнорують. А після мовних срачів взагалі відходжу місяцями. Тому було вирішено писати про кулінарні пригоди й не пхатись туди, куди не просять.

Сьогодні у нас буде комедія і трагедія. За ці місяці сплячки я все ж періодично заходила на кухню і готувала щось смачненьке, щоб часом моє сало на боках нікуди не пропало. Спершу розповім про торт «Рафаелло». Це торт без випічки, потрібно лише було купити круглі вафлі. Перекладаються вони чимось схожим на зварний крем, пересипаний арахісом. Відразу скажу, що крем мені не дуже вдався, вийшов зарідкий. 

А ще я не вмію у 35 років розрізняти смажений і сирий арахіс. По закону підлості, я звісно купила сирий. Скликаємо з МЧ нараду і вирішуємо, що срачка нікому не потрібна, тому обійдемось без арахісу. Хоча сам крем схожий на оте, що я зверху написала, але з горем пополам якось перемащую коржі і прикрашаю все цукорками.

Торт їде в холодильник. Скажу, що вийшло все досить смачно, взагалі незрозуміло з чого зроблено. «Всьо сі змішєло, змішєло», - як казав мій командир з колишньої роботи (ех, де ви мої молоді роки). Торт ми звісно спакували за кілька днів і я знову залягаю в сплячку до наступного разу.... 

Булочки з вишнями — це трагедія. І найбільш образливо те, що тісто було куплене. Виявляється я ще й не вмію читати, бо замість листкового купила дріжджове. Після ночі на балконі (це було в часи без світла) воно розбухло так, як я після зими. В терміновому порядку берусь до роботи. Додаю до вишень крохмаль, щоб забрати вологу. Але крохмаль виявився не чарівний, бо вишні продовжують плавати у власному соку. Треба певно злити рідину... 

Розрізаю тісто на кавальчики. Викладаю вишні. Защіпаю пальцями. Тісто розщипається. Знов защіпаю. Розщипається. Третій раз вже зліпити не годен, бо тісто все у вишневому соку та моїх сльозах. Кидаюсь баняками й шокую сусідів своїм словниковим запасом матюків. Якби поруч була моя давня колежанка, вона б вже відмолювала мої гріхи. 

Спроба набер ту. З горем пополам тісто защіпнулось. Але поки я бавилась з іншими дівчатками, попередні вже виколюють всім очі своїми вишневими нутрощами. Походу без алкоголю тут не обійтись, дістаю коньяк. Чхала я на красиву форму булочок,  як же їх зліпити докупи? Допоможіть! Коньяк допоміг, кручу з тіста хінкалі, сто чортів мені в печінку. Нарешті деко заповнене. Їде в духовку. 

Коню зрозуміло, що половина вишень потікала і вийшли не булки, а чорті-шо. До повного щастя, я забула дати цукру і цілий вечір мене тішила оскомина на зубах. Кажуть, якщо випічка не вийшла, її треба притрусити цукровою пудрою і все буде ок. На жаль, мої булки й пудра не врятувала.... 

Дата: 24 листопада 2022

Прочитати про пригоди кхалісі кухонного моря можна тут