Ґедзьо - Парк Легенд: між казкою і реальністю

 Якщо ви раптом не знали - я обожнюю твори Толкієна і Гаррі Поттера. З Гаррі я разом росла, а "Володаря перснів" перечитувала, мабуть, разів 10. В мене була дуже красива книженція, хоча і російською мовою, ну бо українською в кінці 90-х років не було ніц. Але "ущємляли" російськомовних - не переплутайте. Так ось. Коли я почула про цей парк, то одразу ж захотіла туди потрапити. І так мені 37 рочків - і я люблю казкові історії. Тому сьогодні я запрошую вас у незвичайну пригоду — подорож до чарівного Гедзьо Парку в самому серці Карпат, у Яремче. Це цілий маленький світ, де оживають казки та відпочиває душа.

Розташований парк просто біля водоспаду Пробій. До речі, я думала, що після походу на гору Синячка мої ноги просто відваляться, але ніт. Була лише невеличка кріпатура, тому після сніданку ми легко дочалапали куди треба. Сьогодні понеділок, тому людей значно менше ніж у вихідні, але все одно купа. І до речі, ціна квитка в будні дні менша - 280 гривень. У вихідні - 300 грн (станом на 2024 рік).

Творці парку вигадали цілу легенду про головного героя - пана Ґедзьо Бурбеля. Вони об'єднали в одну купу гобітів, гуцулів та інші вигадані народи. Також не забули про хлопчика-чарівника.

Родзинка парку - хатки гобітів. Кожна хатка стилізована, наприклад, хатка рибалки, хатка грибника. І звісно створені легенди про кожного героя. Тут багата природа, багато химерних місточків, ставочків та оглядових майданчиків. Усе зроблено з любов’ю, з повагою до природи й карпатського духу.

Також тут багато тварин: кури, вівці, хом'яки. І в кожного також своя хатка.

Ось тут, наприклад, живуть морські свинки. Територія у них величезна, але оскільки сьогодні спекотно, тваринки сховали від сонця в тіні.

Кожен будиночок - справжній витвір мистецтва. Все продумано до деталей. Є все що треба: круглі дверцята, віконця, садочок біля входу. Ніби справді потрапляєш у світ Толкієна.

За легендою селище називається Обінор. І в кожній хатинці живе якийсь ремісник, тому вона відповідно обладнана. Ось тут, наприклад, можна поспати. Це певно хатинка мого чоловіка.

А ще тут живуть мінотаври і симпатична косуля (?).

Взагалі я б рекомендувала йти в парк зранечку. Здається він працює з 10.00. Бо ближче до обіду тут дуже багато людей. І хоча територія велика, самі хатки маленькі і вміщають не більше 3-4 осіб. А популярні фотозони, як от хатинка Гаррі Поттера, забиті по самі помідори. Щоб зробити  фото, треба дуже постаратись. В не таких цікавих локаціях людей звісно менше. Ось це здається шахта гномів і тут пусто.

А ще є паб, але сюди ми завітаємо трохи пізніше. Насправді місце казкове. І не обов'язково мати дітей, щоб тут блукати.

Творці парку старались максимально зберегти природу. Багато зелені, струмочків, місточків, креативні інсталяції. Телефон з рук не випускаю.

Заходимо у вежу Ельмерона, де панує магія. А точніше магія фізики. 

Згадую свою колишню подругу, з якою дружила 20 років. Побили ми горшки через відмінності у світогляді та її обмежений кругозір. Впевнена, що вона б сюди навіть не потикалась, бо вся магія - це від Люцифера. Навіть вигадана. 

Біля вежі неймовірної краси озерце зі всіяним монетами дном. Це справді виглядає дуже магічно. 

Доходимо до краю парку. Але бачу, що будівництво продовжується - тобто будуть нові локації. Повертаємо праворуч і перед нами - магічний тунель бажань.

А біля тунелю найпопулярніша локація — кімната Гаррі Поттера. Хоча вона знаходиться у круглій хатинці гобіта і оздоблена картинами зі всесвіту Толкієна.

Але тут просто все забито цікавими деталями. Ось портфелик 9 і 3/4, а ще Гедвіґа в клітці, снич і чарівна паличка.

Висять мантії, які можна одягнути і сфотографуватись. Хоча я бачила, що дітиська ходять в цих мантіях по парку. Виглядає круто, але на вулиці майже 30 градусів тепла.

Людей в хатинці просто хмара. Треба стояти в черзі, щоб сфотографуватись. Вирішуємо поки погуляти де-інде, може потім народ трохи розійдеться. 

Знаходимо ще одну цікаву локацію. Це щось схоже на вікторіанський будинок, але казковий. Саме такий будиночок я бачу у своїх снах - коли ми переїдемо за місто, подалі від лисого мера і його чорних буд на кожному кроці.

Я трохи посиділа в кріслі Більбо і повертаюсь до Гаррі. Час міняти гобітський затишок на чарівну паличку: хуйло Волдеморт сам себе не переможе.

Людей значно поменшало. Я навіть захапала мантію і тепер гордо походжаю серед своїх скарбів. Зійду за Галадріель? Хоча ні - я швидше схожа на жінку Гімлі. Ну хоч бороди нема...

Повертаємось назад до матінки природи. Бачимо вільну лавку - пора відпочити.

Сидимо собі, сидимо. Але навпроти дуже цікава драбинка, яка просто кличе: "Підійди і піднімись!".

Це оглядовий майданчик, де ганяє, як навіжене, стадо дітей. Ми не ганяємо, а граційно походжаємо і споглядаємо чарівний краєвид.

Злазимо з майданчика і повертаємось знову в хатинку Гаррі. Людей мало, але поки я одягнула мантію, знову завалилась ціла юрба. Щоб сфотографуватись в капелюсі і з паличкою, треба стояти в черзі.

Також можна почитати різні манускрипти. Цим і займається МЧ.

Нарешті я пофоткала цю кімнату зверху до низу і ми нарешті її покидаємо - цього разу остаточно. Повертаємось у мій казковий вікторіанський будиночок. Тут також дуже багато цікавинок, наприклад, ось такі шахи. Дуже тонка робота, хоча шахи здається зроблені з пластику.

Ця кімната дуже красива. Оздоблена різним антикварним посудом, пластиковими фруктами і овочами, а також справжніми  закрутками!!! Осьо мариновані огірки і помідори. Здається навіть варення є. 

Також можна почитати книгу і посидіти за цим розкішним столом. Хочу собі такий же, разом з посудом. 

Наступна локація - будиночок грибника. Тут варять різні зілля і настоянки. Років 12 тому я також хотіла зварити якусь лабуду, щоб у колишнього виросли роги або відпали деякі частини тіла.

Ну і остання хатинка, яку ми відвідали - будиночок рибалки. Тут є різні вудочки, весла, сушена риба і мушлі. Цей парк - просто неймовірна робота, наскільки все продумано. І де вони тільки набрали цих дрібниць? Помітно, що люди створювали це місце з душею. А ось весло мені б також знадобилось 12 років тому: щоб нарешті вигребти з того болота або гримнути екс-бойфренда (чи себе) по черепку.

А ось в цій розкішній хатинці розташований магазинчик. Можна придбати різні смаколики і сувеніри. Ми ось купили собі блокнотик, куди МЧ записує показники лічильників.

Ми ще маємо купу часу, тому відвідуємо мінотаврів...

... ліземо на ще одну вежу, щоб подивитись на людей...

... і йдемо пити пиво в паб. Я взяла собі квас, а МЧ насолоджується холодним пивом. Сиділи ми тут десь півгодини, реготали, розглядали людей і просто насолоджувалися моментом. Неймовірне місце цей парк.

Але я хочу їсти. А коли я хочу їсти - тікайте всі, хто може. Бо я стаю зла і недобра. Потім починаю непритомніти, ноги не несуть, тому треба тащити моє 60-кілограмове тільце на руках. А якщо мене не нагодувати в найближчі 5 хвилин - починаю складати заповіт. Тому повертаємось в місто. Бувай, Ґедзьо!

Наша господиня порадила нам недороге кафе. Називається "Троянда" і тут дуже смачно і недорого. МЧ взяв собі якусь зупу, а я налисники з компотом. Після обіду ми ще побродили по ринку, купили собі кілька сувенірів, чай, сир та іншу смакоту. Далі повертаємось в номер, щоб трохи відпочити, адже ми ще маємо сьогодні попасти на водоспад "Дівочі сльози".

Щоб потрапити до водоспаду, треба пройти через територію готелю "Ведмежа гора". Вхід - 80 грн. Також туди можна потрапити іншою стежкою - ми потім побачили вказівник до гори Синячка. Але якби ми вчора поперли до водоспаду - то там би й ночували, настільки були стомлені. Дорога займає приблизно хвилин 30. По дорозі є кілька лавочок, а також інформаційні стенди про отруйні ягоди і рослини.

А ось і водоспад. Його висота всього 1,7 метра, розташований на річці Жонка. 

Трохи далі за течією розташований водоспад "Чоловічі сльози". Але щоб туди дістатись, треба стрибати по мокрому камінню. Я люблю свої цілі костомахи, тому обійдусь. Але багато навіжених людей стрибають по тому камінню в босаках і ніц їм не є.

Ми ще тут трохи потусувались, я накричала на МЧ, бо він вирішив взяти приклад з навіжених людей і пішли до хати.

Точніше пішли дивитись на лелеку, бо нам по дорозі. Сьогодні наш останній вечір, завтра вранці вирушаємо додому.

На останок вирішуємо сходити  повечеряти в "якомусь приємному місці", як казала Моніка з "Друзів". Обираємо кафешку під назвою "Над Прутом" біля річки і моста. Сідаємо на відкритому майданчику, що було нашою великою помилкою. Замовляємо страви і чекаємо. Офіціант приносить узвар. Одразу з'являється стадо ос. Як потім нам сказали, в цьому сезоні їх було дуже багато. Ос я дуже боюсь, але все одно рятую їх, коли вони топляться в моєму узварі.

Ми повечеряли, але скажу чесно, що в отих дешевших кафе страви були значно смачніші. А тут нічого особливого.

На жаль, узвару я не допила, бо там був цілий цвинтар ос. Швиденько тікаємо звідти, бо я щось не дуже хочу провести свій останній вечір в Карпатах в лікарні. Ще трішки гуляємо і вертаємось в номер складати лахи. 

Наш автобус відходить наступного ранку о 9 годині. Прощаємось з затишним номером, неймовірними Карпатами і гостинним Яремче. До нових зустрічей!

Дата: 12 серпня 2024 року

Тут читаємо про інші наші пригоди в Карпатах