Як Люба воювала з хелловінськими гарбузами

 Дехто з моїх давніх фанатів пам'ятає, що стосунки з гарбузом у мене не складаються. Я вже його і пекла, і варила, і в торти запихала. Воно ніби і їстівне виходе, але сміття за тими витворами плаче. Єдине, що мені дійсно вдається - це каша з гарбуза. Але я жінка вперта і спроби сотворити щось дійсно смачне не припиняються. Хоча і бувають раз на два роки. Сьогодні у нас на порядку денному — сирно-гарбузова запіканка. 

До речі, історія з гарбузом якраз в тему — незабаром Хелловін. У фейсбуці вже активізувались релігійні фанатики, які волають шось там про диявола і свято зла. Виходячи з їхньої логіки, весь західний світ, який святкує Хелловін — кляті сатаністи, а маленькі дітки, які ходять просити цукерки, зійшли просто зі сторінок книг Стівена Кінга. Воюючи з цим святом, вони забувають, що справжнє зло на сході.

Але під звуки повітряної тривоги я знову повертаюсь до своїх гарбузів. Вони в мене вже лежать кілька місяців у морозилці. Я все те витягаю і залишаю розморожуватись. Коли я через кілька годин оцінюю ситуацію, то бачу, що ситуація плачевна. З гарбузів витік увесь сік, а самі вони стали м'які - навіть шкірку не зріжеш. Я викидаю це все щастя у смітник і йду на пошуки гарбуза, бо таки хочу спекти ту запіканку! У кожного свій хрест.

Гарбуза я знайшла у однієї тітоньки. Вона переконувала, що гарбуз дуже солодкий і соковитий і не збрехала. Я його порубала ножакою і поставила запікатись у духовку — все по рецепту. Через пів години заглядаю у духовку — гарбуз твердий і чорний з однієї сторони. Це вже не по рецепту. Витягаю його з духовки, відрізаю чорні частини (це я роблю далеко не вперше) і ставлю варити. Ну його з вашою духовкою. Поки воно вариться, оформляю кухню у стилі «Королева чорних сирників і гарбузових пирогів, Кхалісі кухонного моря, Руйнівниця рецептів та Матір Кота сідає на свого дракона, щоб приборкати нарешті цей гарбуз!»

А точніше кажучи, я починаю готувати сирну масу. До сиру потрібно додати яйця, цукор, борошно та все те гарненько перебити блендером. Блендер мій, до речі, побував вже у майстра і тепер працює лише на одній турбошвидкості. Дуже вібрує і пахне несвіжими шкарпетками. Але зі своїм завданням він справився.

Вібруючи разом зі своїм блендером я задумалась: а може перейти у відеоформат? Моя писанина у блозі вже трохи застаріла, всі круті інфлюенсери сидять в інстаграмах і тіктоках. Але говорити на відео я ніколи не вміла: як тільки починаю, то сама з себе регочу. Та й писати мені завжди вдавалось краще. Тому коли блендер закінчив вібрувати, ця дурна думка також мене покинула.

Тим часом гарбуз вже зварився. Його потрібно перебити блендером, додати яйця борошно і кефір. Почекати поки гарбуз вистигне — нема дурних. Тому коли я додаю яйця, в мене виходить майже яєшня. Молодець Люба. Розумна дівчинка. На щастя, мене знову врятував мій вібро-блендер. Я перебиваю всю цю масу разом зі звареним білком - і ось воно щастя.

Тепер потрібно застелити форму пергаментом і по черзі викладати обидві маси. Звісно гарбузова маса в мене одразу почала розтікатись, мабуть, зварений білок зробив свою підлу справу... Та й загалом картинка далеко не інстаграмна... 

Але коли дві маси опинились у формі, у мене відлягло від серця — може щось і вийде. Запихаю свій мистецький витвір у духовку і йду мнєцкати кота.

Ну що ж, дорогі друзі. Витягла я отово з духовки і мушу зазначити, що воно навіть їстівне і смачне. Запіканка має вистигнути, бо в іншому випадку вона купи не тримається. Вигляд такий собі, я навіть не дала її МЧ на роботу, ну бо стидно таку какуньку нести.

Але коли її розрізати, то навіть і малюночок красивий пробивається. Короче, їсти можна. Але чи буду я пекти її ще раз? Цілком можливо, хоча зараз в мене в планах горіховий торт з кремом капучино та гарбузовий кекс. Як бачите, гарбузи мене не відпускають... Хелловінська магія, зуб даю!

Дата: 18 жовтня 2024

Тут читаємо про інші пригоди кхалісі на кухні