Як Люба їздила в Чернівецький університет

 Вітаю, любі друзі. Сьогодні, в період між відключеннями світла, я нарешті змогла знайти час для свого маленького хоббі. МЧ пішов на роботу, кіт дрихне під ліжком, тому я зі спокійним серцем можу знов повернутись на місяць назад, на тюльпанове поле і в Чернівці.

Востаннє я гуляла містом ще в далекому 2012 році, перед своєю першою мандрівкою за кордон. Це була чудова подорож, пам'ять про яку я зберігаю досі. Якщо комусь цікаво, прочитати про паломництво можна тут. Вечері перед від'їздом моя цьоця Неоніла Ярославівна провела невеличку екскурсію. Було вже трохи темно, тому університет я майже не бачила. Але все ж місто мені сподобалось. Попри своє невеличкі розміри, як і в Тернополя, Чернівці зовсім інші за духом та стилем життя.

Але повертаємось до нашої екскурсії. Після тюльпанового поля, ми беремо курс на місто. Їхати зовсім недалечко, хвилин двадцять. Чернівці маленькі, але якісь дуже довгі. Нас висаджують в центрі та дають годину часу на обід. Мені не вдається втекти від Роксолани (конкретніше про цю чудову людину можна почитати в попередній історії про тюльпани), тому йдемо на обід вдвох.

Ми не знаємо де тут смачно готують, тому заходимо в перше-ліпше кафе. Як виявляється, Роксолана погано бачить, тому я (в окулярах, на відміну від неї) змушена прочитати все меню, щоб вона собі шось вибрала. Румунка-офіціантка чекає на наше замовлення з набурмосеним виглядом. Замовляю салат і сік. Салат несмачний, приправлений дешевим майонезом. Роксолана цвірінькає не замовкаючи, хоча я і сиджу в телефоні зі знудженим виглядом. На щастя вже пора вертатись назад.

Нас відвозять до університету. Дорослий квиток з екскурсоводом коштує 80 грн. Щоб просто походити територією — 50 грн. Чесно кажучи, організація екскурсії жахлива. Її проводять кожні 30 хвилин. Збирається величезна юрба людей, чоловік 40, і екскурсовод з мегафоном водить цю юрбу по території й всередині університету. Тісно, нудно і нічого не чути.

Якшо хтось не знав, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича входить в список світової спадщини ЮНЕСКО. Щоб цього добитись, професори 5 років їздили в Париж і готували досьє.

Резиденцію митрополитів Буковини й Далмації почали будувати у 1864 році. Будівництво тривало 20 років. Тут поєднано кілька напрямів архітектури: мавританський ажур, готичні деталі, романський стиль, візантійські елементи. Також є українські візерунки і орнаменти. 

Проєкт розробляв чеський архітектор Йозеф Главка. Вартість будівництва становила майже 2 мільйони золотих флоринів. Фінансував будівництво Буковинський православний фонд, уряд Австрії та інші конфесії. А ідея побудувати резиденцію належить єпископу Євгену Гакману. 

Спеціально для будівництва Резиденції звели два цегляних і один черепичний завод. Тому вся цегла автентична. Кожну цеглину перевіряли на якість — кидали з 20-метрової висоти. Якщо цеглина не розбивалась — її використовували під час робіт. А на самого архітектор Йозефа було скоєно 2 замахи. Кажуть, що за цим стояли робітники заводів, яким він регулярно повертав неякісні матеріали. 

Спершу нас ведуть в церкву. Це Трьох-Святительська (Семінарська) церква, побудована у 1882 році. У совєтський період церкву використовували, як зал для обчислювальних машин. Але, о диво, іконостас і розписи не чіпали. Тому церква зберегла свій початковий вигляд. Сьогодні храм діє, тут беруть шлюб, проводять хрестини. На щастя, церква українська православна.

Далі нас ведуть всередину університету. Екскурсовода практично не чути, тому залишається просто насолоджуватись розкішними деталями інтер'єру.

Блакитна зала на другому поверсі — це колишня бібліотека. Сьогодні тут приймають важливих гостей. Фото я не зробила, бо залу не було видно за натовпом, зате тримайте герб Буковини.   

Мармурову залу ми не побачили, бо там саме проводилась якась конференція. Нам відкрили двері й ми побачили шматочок стелі. Тому ловіть фото з мережі.

Червона зала — це зал засідань Священного Синоду. Тут інтер'єр зберігся у первісному вигляді, включно з підлогою та ручками для дверей. Саме ця зала вважається найкрасивішою.

Інтер'єр дійсно вражає: коридори з арками, вітражі на вікнах, дивовижні скульптури.

Цікавий факт про університет! У XIX столітті декілька міст боролися за звання університетського (Прага, Трієст). Проте вдалося здобути перемогу саме Чернівцям. 

Цікавий факт 2! Уперше студентки з'явились в приміщеннях університету у 1899 році. Їх було  чотири. У 1909 році кількість студенток збільшилась до сімдесяти п’яти. 

У 1911 році з 443 студентів-іудеїв 61% назвали німецьку рідною мовою. Для 21% такою була українська мова, ще для 10% — румунська, а 5% з дитинства говорили польською.

Цікавий факт 3! З 1918 до 1940 року Чернівецький вищий навчальний заклад вважався румунським. 

Після екскурсії, з якої я не винесла нічогісінько, у нас ще є пів години, щоб походити територією. Роксолана несеться в сторону сакури, я ж іду в протилежну. Тут ще є красивий сад, яким можна побродити. Кажуть, що це найчистіше місце в Чернівцях. Або можна стояти й робити тисячу фотографій на свій селфі-патик. Дзвоню до МЧ пожалітись на Роксолану, на свої невдалі фото і зайві кілограми. Але ніц не поробиш, час повертатись.

Йду на пошуки туалету. Знайти його — ще той квест. Але цей мій похід виглядав, як сходження королеви Єлизавети на престол. Ще тільки мантії бракувало.

Зустрічаємось з групою біля воріт. Роксолона далі обіймається з сакурою, здається вона нікуди й не відходила. Я йду робити кілька фото, бо група ще десь бродить. Заразом розповім вам ще кілька цікавих фактів.

Цікавий факт 4! Під університетом є катакомби. Вони тягнуться аж до залізничного вокзалу. Туди є можливість потрапити, щоправда, екскурсії не проводять. Але можна знайти в інтернеті контакти дигерів.

Цікавий факт 5! У середині знаходяться два великих дзеркала. За легендою, якщо на них дивиться жінка, вона молодіє.

Цікавий факт 6! Факультетів було три: теологічний, філософський і юридичний. Найпопулярнішим вважався юридичний — саме на нього пішли 60% студентів. А от серед студентів-іноземців попит мав теологічний. Він був єдиним в імперії православним, тому не дивно, що вчитися сюди приїжджали з Румунії, Сербії, Чорногорії, Боснії, Болгарії і навіть Туреччини. Вчилися чотири роки. Навчання було платним, гроші брали також здачу й перескладання іспитів і навіть за отримання диплома. Деякі семінари та лекції теж були платними.

Цікавий факт 7! В університеті викладали письменник Осип Маковей, композитор Сидір Воробкевич. Серед студентів були Іван Франко, Денис Лукіянович, Олександр Колесса, лексикограф Юліан Кобилянський (брат письменниці Ольги Кобилянської). З чернівецьким університетом пов'язані долі Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Володимира Винниченка. 

Десь між 1909 і 1911 роками в Чернівцях сталася незвичайна дуель. По один бік бар'єра стояв університетський бібліотекар, по інший – професор політичної економії. Предметом суперечки стало право студентів на доступ до бібліотечних книг. Куля професора зачепила опонента, бібліотекар програв і вимушений був поступитися. Ім'я переможця знає кожен сучасний студент-економіст — це Йозеф Шумпетер, автор відомої наукової праці «Теорія економічного розвитку». У 26 років він став наймолодшим професором Австро-Угорщини.

І на цій чудесній ноті, я буду закінчувати нашу подорож університетом. Група зібралась і попереду у нас ще екскурсія Чернівцями. Але про це вже розповім іншим разом. Хто дочитав до кінця — дякую, сподіваюсь було цікаво.

Дата: 20 квітня 2024 рік

Тут читаємо про інші подорожі Україною і не тільки