Як Люба їздила на тюльпани
Весна промайнула, а русня все ще існує. Хочеться старого-доброго астероїда, який знищив колись динозаврів (краще були б вони сусідами, а не кацапня), але шось космос не чує наших молитов... Україна наша стомлена, але не скорена. Треба прийняти реальність і продовжувати жити. Особисто мені шось не дуже хочеться їхати відпочивати за кордон, де я обов'язково зіткнусь з тими самими росіянами, а також з російськомовними щелепами «какая разніца». Я вже облаштувала собі зручненьку бульбашку, з якої не хочеться вилазити. Тому для відпочинку та розвантаження вибираю рідну Галичину або, в цьому випадку Буковину. І сьогодні ми з вами помандруємо дивитись на тюльпани та Чернівці.
Їхати на поле тюльпанів я запланувала з МЧ. Але рано-вранці МЧ починає хрипіти, соплити й кашляти. Ну всьо ясно — їду сама, а МЧ гріє пузо котом. Точніше я їду не сама, а з групою, але все ж... Зустрічаємося біля Новуса. Бус приїжджає вчасно: я, гід Христина та ще одна дівчина пакуємось всередину. Дівчина (чи точніше жіночка) представилась Роксоланою й одразу ж впала мені на хвіст. Поступово розумію, що слухати Рамштайн в мене не вийде. За 3 години дороги до Чернівців я дізналась про всі її останні подорожі, ненависть до ТЦК, роботу в школі, дитинство, історію сім'ї до 5 коліна. Вона дуже детально розповіла про те, як лається у Фейсбуці, переказала свої та чужі коментарі й показала 1000 і 1 фотографію у своєму телефоні. Що вона дізналась про мене? Лише ім'я, бо слова вставити в цей словесний понос було неможливо. 
На санітарній зупинці в Теребовлі вся група чемно чекала зірку 10 хвилин, поки вона пила чай. До речі, більше санітарних зупинок не було, тому останні 30 хв до поля тюльпанів я їхала вже з очима на лобі. Ситуацію погіршувала Роксолана своїми занудними історіями. А ось і поле. Спершу я біжу в туалет, бо боюсь, що в мене зараз розірветься міхур, як в Тіхо Браге під час королівського обіду. Це також шанс втекти від шаленої сусідки. Коли я виходжу, її на горизонті вже немає і я можу нарешті помилуватися красою навколо.
Тюльпанове поле знаходиться в селі Мамаївці, що біля Чернівців. Його помітно з траси, тому блукати не доведеться. Це місце для відпочинку та красивих фото. Тут безліч фотозон, працює кафе та дитячі атракціони. Відразу біля туалету є невеликий зоокуток. Тут живуть кролі та кози. Якщо для кролів місця достатньо, то для кіз шось не дуже. Я взагалі проти експлуатації тварин, тому такі розваги мене тільки вибішують.
Є невеличкий ставок, навколо все засуджено тюльпанами та іншими квітами.
Трохи далі поле лаванди. Але її час ще не прийшов, тому людей там небагато.
Навколо бігають скажені дівчата зі смартфонами, до кожної фотозони черга. Наприклад, щоб сфоткатись біля цього піаніно, мені довелось намотати кругів 30, поки троє дівчат нарешті завершили свою фотосесію в різних позах.
Одна з них професійним менторським тоном каже, що це хороший інструмент, шкода що його так понівечили. Звісно шкода, мені також жаль, але ж це звичайне піаніно «Україна», яке можна купити на ОЛХ за 2 тисячі гривень.
Дзвоню до свого МЧ, щоб показати йому красу навколо. На жаль, багато тюльпанів вже відцвітають, але подивитись все ж є на що. Виручає мене селфі-патик, з його допомогою роблю фото.
Гід Христина зробила мені 1 фото на гойдалці, але це був такий жах, що я більше нікого не прошу мене фотографувати. Десятою дорогою оминаю Роксолану, бо не хочу стати її фото-рабинею. Вона і так нещасну Христину мучить. Блукаю собі колами. Тут тобі і повітряна куля, і млин, і здоровецьке крісло. Власники постаралися на славу.
Гігантського поля, як в Голландії звісно немає. Є невеличкі смужки засаджені різними тюльпанами. Звертаю увагу, що більшість людей шалено гонять навколо і фотографують все, що бачать. А от просто походити й помилуватись квітами часу немає. Залежність від фото в соцмережах та ґаджетів помітна неозброєним оком... Сказала та, яка сама гонить колами та фотографує все, що бачить. 
Поміж рядами можна ходити спокійно, багато людей немає. Більшість взагалі вже сидить в кафе і п'є пиво. Якщо комусь цікаво чи є аромат квітів — то ні. Принаймі я не чула. Можливо в іншу пору дня.
Нам дали 1,5 години, щоб погуляти полем. Хто хоче зробити професійну фотосесію — цього часу замало. Бо тут дійсно зроблено все дуже круто. Головне — зловити правильний час. Бо з півоніями у мене так не вийшло. Але про це я розповім іншим разом.
Людей стає більше. Я вже не дуже маю шо робити, тому просто блукаю собі й балакаю з МЧ. Час від часу зустрічаю Роксолану, але швиденько зникаю з її очей. Нам ще їхати до Чернівців і назад — я ще встигну послухати чергову історію про те, як вона волала дикими голосами на поліцейського.
Ага. Бачу невеличку оранжерею — тут я ще не була. Як виявилось це не так оранжерея, як чергове місце для фотозон. Знову черги й купа жіночок середнього віку. До речі, 36 — це до якого віку відноситься? Якось в інстаграмі мене одне мале гімно обізвало жіночкою бальзаківського віку. Було трохи образливо. Згідно з книгою все правильно, але в часи Бальзака 35 — це коли жінці пора вже збирати кульочок на той світ. Цікаве питання, бо мене зараз називають по різному: дитиною, дівчиною, пані й, прости Господи, жіночкою. Один раз навіть була тьотя.
Це я щось відійшла від теми. Повертаємось до нашої оранжереї. Квіти тут також дуже красиві, хоча я і не знаю їхніх назв.
Виходжу з оранжереї, а що це таке збоку!!! О, боже, сакура! Дивіться люди, сакура! Чекаю побачити Роксолану, бо вона мені цілу дорогу дзижчала про ті сакури, але вона ще певно вклякає біля тюльпанів. Йду показувати МЧ кролів та кіз, а потім шукаю кого б то запитати чи продають цибульки квітів. Набурмосений хлопчина на касі каже мені набурмосене «Ні» і я лишаюсь того ровера.
Наш час закінчується і я вже помаленьку пакуюсь на вихід. Попереду чекає Університет та екскурсія Чернівцями. А про поле можу сказати одне — обов'язково приїжджайте. Тут дійсно дуже красиво, є де поїсти, є всі зручності. Для дітей працює ігровий майданчик з батутами та атракціонами (за додаткову плату). У 2024 році вхідний квиток дорослий коштував 200 грн. Фото можна зробити просто розкішні. Це чудове місце для сімейного відпочинку.
На санітарній зупинці в Теребовлі вся група чемно чекала зірку 10 хвилин, поки вона пила чай. До речі, більше санітарних зупинок не було, тому останні 30 хв до поля тюльпанів я їхала вже з очима на лобі. Ситуацію погіршувала Роксолана своїми занудними історіями. А ось і поле. Спершу я біжу в туалет, бо боюсь, що в мене зараз розірветься міхур, як в Тіхо Браге під час королівського обіду. Це також шанс втекти від шаленої сусідки. Коли я виходжу, її на горизонті вже немає і я можу нарешті помилуватися красою навколо.
Тюльпанове поле знаходиться в селі Мамаївці, що біля Чернівців. Його помітно з траси, тому блукати не доведеться. Це місце для відпочинку та красивих фото. Тут безліч фотозон, працює кафе та дитячі атракціони. Відразу біля туалету є невеликий зоокуток. Тут живуть кролі та кози. Якщо для кролів місця достатньо, то для кіз шось не дуже. Я взагалі проти експлуатації тварин, тому такі розваги мене тільки вибішують.
Є невеличкий ставок, навколо все засуджено тюльпанами та іншими квітами.
Трохи далі поле лаванди. Але її час ще не прийшов, тому людей там небагато.
Навколо бігають скажені дівчата зі смартфонами, до кожної фотозони черга. Наприклад, щоб сфоткатись біля цього піаніно, мені довелось намотати кругів 30, поки троє дівчат нарешті завершили свою фотосесію в різних позах.
Одна з них професійним менторським тоном каже, що це хороший інструмент, шкода що його так понівечили. Звісно шкода, мені також жаль, але ж це звичайне піаніно «Україна», яке можна купити на ОЛХ за 2 тисячі гривень.
Дзвоню до свого МЧ, щоб показати йому красу навколо. На жаль, багато тюльпанів вже відцвітають, але подивитись все ж є на що. Виручає мене селфі-патик, з його допомогою роблю фото.
Гід Христина зробила мені 1 фото на гойдалці, але це був такий жах, що я більше нікого не прошу мене фотографувати. Десятою дорогою оминаю Роксолану, бо не хочу стати її фото-рабинею. Вона і так нещасну Христину мучить. Блукаю собі колами. Тут тобі і повітряна куля, і млин, і здоровецьке крісло. Власники постаралися на славу.
Поміж рядами можна ходити спокійно, багато людей немає. Більшість взагалі вже сидить в кафе і п'є пиво. Якщо комусь цікаво чи є аромат квітів — то ні. Принаймі я не чула. Можливо в іншу пору дня.
Нам дали 1,5 години, щоб погуляти полем. Хто хоче зробити професійну фотосесію — цього часу замало. Бо тут дійсно зроблено все дуже круто. Головне — зловити правильний час. Бо з півоніями у мене так не вийшло. Але про це я розповім іншим разом.
Людей стає більше. Я вже не дуже маю шо робити, тому просто блукаю собі й балакаю з МЧ. Час від часу зустрічаю Роксолану, але швиденько зникаю з її очей. Нам ще їхати до Чернівців і назад — я ще встигну послухати чергову історію про те, як вона волала дикими голосами на поліцейського.
Ага. Бачу невеличку оранжерею — тут я ще не була. Як виявилось це не так оранжерея, як чергове місце для фотозон. Знову черги й купа жіночок середнього віку. До речі, 36 — це до якого віку відноситься? Якось в інстаграмі мене одне мале гімно обізвало жіночкою бальзаківського віку. Було трохи образливо. Згідно з книгою все правильно, але в часи Бальзака 35 — це коли жінці пора вже збирати кульочок на той світ. Цікаве питання, бо мене зараз називають по різному: дитиною, дівчиною, пані й, прости Господи, жіночкою. Один раз навіть була тьотя.
Це я щось відійшла від теми. Повертаємось до нашої оранжереї. Квіти тут також дуже красиві, хоча я і не знаю їхніх назв.
Виходжу з оранжереї, а що це таке збоку!!! О, боже, сакура! Дивіться люди, сакура! Чекаю побачити Роксолану, бо вона мені цілу дорогу дзижчала про ті сакури, але вона ще певно вклякає біля тюльпанів. Йду показувати МЧ кролів та кіз, а потім шукаю кого б то запитати чи продають цибульки квітів. Набурмосений хлопчина на касі каже мені набурмосене «Ні» і я лишаюсь того ровера.
Наш час закінчується і я вже помаленьку пакуюсь на вихід. Попереду чекає Університет та екскурсія Чернівцями. А про поле можу сказати одне — обов'язково приїжджайте. Тут дійсно дуже красиво, є де поїсти, є всі зручності. Для дітей працює ігровий майданчик з батутами та атракціонами (за додаткову плату). У 2024 році вхідний квиток дорослий коштував 200 грн. Фото можна зробити просто розкішні. Це чудове місце для сімейного відпочинку.
Дата: 20 квітня 2024
Тут можна почитати продовження моєї мандрівки та інші цікавезні історії
Коментарі
Дописати коментар