Як Люба готувала сливовий пиріг

 Трапилась халепа. Зламався холодильник. Точніше як зламався — вирішив перейняти на себе функцію морозилки. Тепер гречка грудкою, молоко в склянці замерзло, а ковбасою можна когось прибити (бажано кацапа). Майстер порадив розморозити холодильник, тому вечір у нас з МЧ прецікавий — витягаємо заморожені продукти. Надибали якусь рибу дворічної давності, м'ясо, яке переїхало з нами ще зі старої квартири, торби петрушки, які  свекруха постійно передає мені з села, а я просто не встигаю ту петрушку використовувати. Ну не можу ж я її їсти ложками... 

З темних закамарків морозилки на світ божий з'явились сливи. Другий раз їх заморожувати не варто, тому шукаю якийсь цікавий рецепт. Мій вибір впав на чоколядовий пиріг зі сливами. Ну що ж, розпочинаємо. 

Спершу сливи треба очистити від кісточок. Для мене це найскладніша частина процесу,  бо хробачків у сливах/яблуках/черешнях я боюся панічно. Якби МЧ був удома — ця місія дісталась би йому. Але я одна з котом, а в кота лапки, тому... Акуратно розрізаю кожну сливку і підозріло оглядаю серединку — а може там сидить страшний хробак! Хоча оця мацюпусінька живність займає друге місце на п'єдесталі моїх страхів. Почесне перше місце у колорадського жука. Ви б чули мої верески, коли в дитинстві на городі мені на ногу залазив отой смугастик. Ну все село точно чуло...

Але повертаємось до пляцків. Сливи почищені, хробаки не знайдені. Далі все досить просто. Збиваю яйка з цукром.

Паралельно потрібно розтопити шоколад та масло та водяній бані. Чи думала я колись, що буду пекти/варити/смажити, аж за вухами лящатиме. Що зараз для мене красивий посуд — це гарний подарунок на день народження чи інше свято. Пам'ятаю, як на колишній роботі мене обговорювали за спиною, що я не вмію їсти готувати. Якому чоловіку така жінка потрібна! Одні помади та плаття в голові! Плаття й помади в мене досі в голові, але тепер там ще є тортики. А жінка — це не служниця і не куховарка, а в першу чергу партнер. Отак ось, громадяни-мізогіністи. 

До збитих яєць потрібно додати розтоплений шоколад, муку, какао та розпушувач. Все гарненько замішуємо і готово.

Виливаю тісто у форму, а зверху викладаю сливи. Присипаю цукром. Легкотня, а не рецепт. Звісно багато моїх фанатів будуть розчаровані, бо сподівались прочитати про новий epic fail. Але за 7 років шлюбу мої кулінарні навички значно покращились. І  невдачі тепер плавають в туалеті значно рідше (але все ж деколи плавають). Оце ж мій колишній був би в шоці. В такому самому шоці, коли неждано-негадано я вискочила перед ним і його дружиною з циганським костюмом в одній руці та котлетами з «Галі-балуваної» в другій. Театральна мініатюра під назвою «Я не бачу Любу, хоч дивлюсь просто на неї» була виконана дуже майстерно. Аплодую стоячи! Не в меншому шоці він був, коли я з тими котлетами пішла просто за щасливою подружньою парою. А мені ж просто було в ту сторону!

Але забудьмо про колишніх (бе-е-е-е), повертаємось до наших сливок.

Поки я згадувала свої буремні молоді роки, мій пиріг вже готовий. Я ніколи не можу дочекатись поки випічка охолоне і завжди обпікаю того вредного язика. Але перевірено — пиріг смачний, рецепт тут. Цукру можна було дати більше (я давала на око) і слив також.

До речі, зі залишків слив я зробила мазюку типу Нутелли (рецепт тут). Фото відсутнє, бо мазюка швидко опинилась в моєму животі. Якщо слив багато, мазюку можна закатати в банки. Я не закатувала, бо мене лякає  слово «стерилізувати». Тому закрутки на зиму я тоже не роблю, бо не вмію і не хочу. А на сьогодні все, готуйте, їжте і за кожен новий день дякуйте (бажано гривнею) нашим Збройним Силам. А мене можна підтримати коментарем, вподобайкою або віршем про мій феноменальний талант.

Дата: 1 жовтні 2023

Тут читаємо про інші кулінарні трагедії та комедії