Львів зустрічає: шляхетське казино та нещасний равлик

 2023... Нарешті розпочався туристичний сезон, коли можна десь поїхати, подивитись нові та старі, облюбовані місця... Попри довбаних москаляків та їх ракети, життя продовжується. Виїжджати з України без МЧ мені не хочеться, та й насолоджуватись подорожами закордоном в цей складний час досить непросто. А ось поїздка у Львів - це саме те, що потрібно. На жаль, МЧ, як та бджілка, трудиться у своєму вулику, тому в столицю бандерівців беру свою нову коліжанку-харків'янку. Отож, розпочинаємо нашу подорож!

18 травня - день вишиванки. Я два дні продумувала свій образ. Але через синоптика, який показав мені 11 градусів у Львові, була змушена влізти в теплі зручні штанята й взяти куртку. Вишиванку я теж одягнула, але звісно ніхто її не бачив, крім наших супутників в потязі. Коли ми вийшли з вокзалу, стало зрозуміло, що треба було брати пуховик. 

Львівський залізничний вокзал був відкритий у 1904 році. На той час це була одна з найсучасніших споруд. Залізниця з'єднувала Львів з Віднем і Краковом. Згодом був відкритий рух до Чернівців, Тернополя і російської імперії, шляк би її трафив.

Нещодавно Двірцева площа була відреставрована. Зараз тут купа зупинок з маршрутками й трамваями, в яких без 100 грамів не розберешся. Але нам то і не треба, бо чимчикуємо пішки. Попереду височіє шпиль костелу Ольги та Єлизавети (Єльжбети). Про цей костел я більш детально розповідала тут. Тоді ще можна було походити навколо нього. На жаль, зараз брама зачинена. Костел був збудований в пам'ять про імператрицю Єлизавету Баварську (Сісі) Габсбурґ.

Проходимо повз пам'ятник батьку Бандері й тримаємо курс на собор Святого Юра. Ще рік тому я б блукала цими вуличками довго і нудно. Сьогодні ж я впевнено чимчикую вперед і навіть у карту не дивлюсь. Майже щомісячні поїздки до Львова зробили свою справу. 

Ось і він — величний собор. На жаль, іржавий дах суттєво псує враження. Реконструкція триває вже понад рік, а змін жодних. Десь я читала, що підрядник вкрав кілька мільйонів гривень, які були виділені на проведення робіт. Без коментарів.

Поруч - парк імені Івана Франка. По дорозі сюди я зробила жахливу річ — випадково вбила равлика... З особливою жорстокістю я знищую лише комарів, а тут... Надіюсь цей равлик зараз в раю для равликів :)

В парку дуже красиво, лише дерева і лавочки. Є сучасний дитячий майданчик і жодної буди! Десь зараз плаче сонцесяйний тернопільский мер...

Ооо. Будинок вчених. Завжди хотіла сюди потрапити й нарешті моя мрія здійснилась. Вхід - 50 гривень, можна робити фото на мобільний. Цей будинок — справжня перлина архітектури. Збудований у 1897-1898 рр. за проєктом віденських архітекторів, які також створили проєкт Одеського оперного театру. Будівля споруджена компанією "Фельнер і Гельмер", замовником виступив граф Владислав Сангушко. 

Спочатку тут було шляхетське казино. Саме тут тусувались галицькі аристократи, які захоплювались кінними перегонами. Головна окраса приміщення - парадний атріум. Освітлювалась кімната через світлову стелю, адже в той час електрика була дорогою.  

Це було найперше приміщення у Львові, що освітлювалось електрикою. Але через те, що люди ще боялись цієї новинки, лампи були стилізовані під гасові. 

До речі, оці розкішні сходи були створені угорським скульптором Шандором фон Яраї. Над ними спільно працювали австрійські та українські робітники.

Усі бальні зали казино прикрашені вишуканими шпалерами, ліпниною та камінами.

Ось тут був балкончик для музикантів, прикрашений позолоченою решіткою. Позаду є невеличка кімната, де музиканти могли відпочити.

Казино працювало до 1939 року. В часи II світової війни тут розташовувався пункт набору молоді, яких відправляли на роботу до Німеччини. А у 1949 році будівля стала Будинком вчених. Зараз приміщення належить обласній профспілці працівників сфери науки та освіти.

У внутрішньому дворі будинку красива зелена зона. Хто зажав грошики на вхід, може сфотографуватись тут безплатно.

А ми чимчикуємо далі. 10 хвилин і перед нами величний Львівський оперний театр. Це робота архітектора Зиґмунда Ґорґолевського. На той час в центрі міста вже не було вільної ділянки. Тому було вирішено будувати просто на підземній річці Полтва, яка і досі тече під театром. Урочисте відкриття відбулось 1900 року. 

Щоразу, коли я відвідую Львів, йду на ринок біля оперного. Купую маленьку скляну фігурку і везу в Тернопіль. Назбиралась вже невеличка колекція. Тут також можна знайти дійсно унікальні речі. 

Зверху капає дощ, але хіба це колись мене зупиняло? Попереду зустріч з козою, 5 музеїв за годину і біг наввипередки з поїздом. Але про це розповім вже іншим разом.

Дата: 18 травня 2023

Тут можна прочитати про продовження нашої пригоди та  інші поїздки у місто Лева