Як Люба готувала цибулевий суп: повний крах та фіаско

Оце сиджу я собі знову дома, безробітна і сумна, та думаю, що б такого приготувати. Я вже і книжку почитала, і повишивала, і кота потіскала. Навіть зареєструвалася у Центрі зайнятості! І тут, коли я закотила рукави та стала до плити, мені подзвонили та запросили на пиво. Яка кухня до холєри! Біжу збиратись! Але ще є час, а МЧ прийде голодний. І оскільки я зараз домогосподарка, а не бізнесвумен, треба щось приготувати.

На днях ми купили собі блендер. Я дуже втішилась і кожного дня почала готувати мега-вітамінні та корисні смузі. То байдуже, що після смузі я люблю спакувати гігантську канапку з майонезом і ковбасою. А ще мені випала нагода приготувати гарбузовий крем-суп. Він вийшов дуже смачний і я, наївне  дитя, вирішила, що цибулевий крем-суп мені також до снаги. Отож сідаю я за комп'ютер і починаю штудіювати Youtube. Один рецепт, другий рецепт. Все ніби зрозуміло та легко. Тому беру грошики і йду за цибулею. Рекомендують взяти кілька сортів, щоб смак був насиченіший. Купую звичайну ріпчасту, білу і цибулю-порей. Востаннє я купувала порей у далекому 2016 році, коли готувала славнозвісну в'єтнамську зупу. Після цієї горе-страви, порей у нашому домі більше не водилась. Походу, вона для мене заклята... Але все по черзі. Найгірше попереду - все це порізати. Місяць тому я могла шинкувати ножем цибулю не проронивши жодної сльозинки - адже нюх пішов спатоньки. Він пішов спатоньки настільки, що навіть за котом я прибирала без охів та ахів. Хто має кота - той зрозуміє. Зараз ситуація покращилась, але не надто. Короче рубаю я ту цибулю, рубаю і викидаю в пательню.

Рекомендують варити суп на якомусь бульйоні. Тиць моя радість. От скажіть - де мені взяти той бульйон? Це я маю спеціально відварити овочі чи м'ясо, а потім шо робити? Тому йдемо найлегшим шляхом - кип'ятимо просту воду. А тим часом я смажу цибулю. Смажиться цибуля довго - а я ж поспішаю на пиво! Кобіта з компутера сказала додати до цибулі цукру, щоб вона стала гарного карамельного відтінку. Я додала... А щоб тебе муха вбрикнула! Нема ніякого карамельного відтінку! Зате цибуля стала солодка. Коли мій обід почав пригорати, я викидаю цибулю до води. Хуже нє будєт! Виявилось, що я така ж вівця, як і частина населення нашої Неньки України. Води дала забагато... А потім ще долила вершків і перемолола блендером. Запечатала, так сказати.

Коли МЧ запитав мене: "А що з тою зупою не так?", я відповіла: "Все не так!". Ріденьке, коричневеньке і без смаку. Цибулева зупа стає на другу сходинку почесного п'єдесталу "Любині факапи". Тому МЧ сьогодні буде їсти куплені хінкалі, але то вже не моя проблема, бо я йду на пиво!

P.S. Кілька днів потому я реабілітувалася печивом "Мадлен". Я ще не зовсім втрачена для кулінарії!

Почитати про мої злети та падіння можна тут

Дата: 5 лютого 2021