Гарбузи мої, гарбузи... Лихо мені з вами.

Ох, ті гарбузи... Лихо мені з вами. Що я тільки з вами не робила, але виходить лише каша. Сьогодні я розповім історію про чергову спробу зробити щось смачне з тими гарбузами, але звісно ж невдалу...

Оце на днях сиділи ми з МЧ ввечері, пили чай і дивились кулінарні відео на youtube. Я вже давно змирилася з неправильними пропорціями інгредієнтів у рецептах, тому готую страви з допомогою Євгена Клопотенка і ще одного веселкового чувачка Саші Дем'яненка (ох ті гендерні стереотипи). За Клопотенком я робила сирну запіканку і запіканку з цвітної капусти та броколі. Дуже смачно й легко.

За рецептом Саші я робила шарлотку та гарбузовий пиріг, спробу номер три. І осьо Саша знову спокусив мене рецептом гарбузового пирога. Починалось все дуже гарно. Я купила інгредієнти, зварила гарбуз та пом'яла його на пюре. Тепер треба додати яйця та згущене молоко. Окремо готую масу з сухих інгредієнтів. Мука, цукор, сіль, спеції. Ніби нічого складного. Наївна жінка... У форму виливаю пюре, вже бачу що зарідке, бо дала замало гарбуза. Але як його зважити без ваги, хто мені скаже??? Зверху насипаю суху суміш. Щось сиплю, сиплю і кінця краю нема.

Потім арахіс. Останній штрих - залити то всьо розтопленим маслом з молоком. Спершу я розтоплюю масло і додаю його до теплого молока. В ідеальному світі, де я відома письменниця та за сумісництвом великий кулінар, в мене хата на Багамах і маленький носик, воно всьо б з'єдналось. Але в реальному світі, де є пандемія, Зеленський і прищі від маски, молоко та масло плавають собі окремо і не поєднуються. Намагаюсь все змішати, але розумію, що шось пішло не так.

Ну що ж. Розподіляю незрозумілу рідину за формою. Арахіс сплив... Виглядає моя фірмова страва дуже сумно, але робити нічого, відправляю то в духовку.

Запікалось моє щастя десь годину. На вигляд ніби нічого, але коли я розрізала... Тиць, моя радість. Під чудесною рум'яною скоринкою виявилась мука.

О горе мені горе! Великий Зевс, як же ти допустив до такого? Відрізаю шматочок, виколупую муку і куштую. Ну що ж... Не все так погано. Якщо обходити ту окаянну муку стороною - то їсти можна.

Стоптала я аж три кусочки - бо гарбузова маса зі згущеним молоком виявилась досить смачною. Ввечері мене підтримав МЧ. Але вранці трапилась чергова оказія. Кірочка настільки застигла, що розрізати пиріг потрібно було бензопилою. Ще два шматочки я виколупала, а решта пішла на корму вуличному птаству. Ну що ж.. Висновки зроблені, помилки свої я зрозуміла, але... Більше переводити гарбуз на всякі сумнівні експерименти я не буду, тому молочна каша - наше все.

Прочитати про інші мої кулінарні подвиги можна тут

Дата: 25 листопада 2020