Як Люба пекла торт "Гармонія"

Приблизно місяць тому в мене був дебют - я спекла свій перший перший торт "П'яна вишня". Окрилена успіхом, я подумала, що випічка - це моє покликання і вже через тиждень почала шукати рецепт для наступного свого шедевру. Моїм вибором став торт "Гармонія". Кому цікаво, рецепт тут. І от я йду в магазин за інгредієнтами. Взагалі-то торт досить бюджетний. На щастя для мене... Але все за порядком. 

Корж я вирішила спекти звечора. Дівчина на відео вказала в рецепті якісь дивні пропорції, тому я вирішила не ризикувати й використала простіший рецепт бісквітного коржа. Збиваю яйця, додаю муку, какао і розпушувач. В тісті з'являються повітряні бульбашки. Хто знає, це нормально? Продовжую вимішувати, а ці бульбашки продовжують мене лякати. Додаю горішки і виливаю тісто у форму. До речі, одна добра людина навчила мене вистеляти пергаментний папір в круглу форму, дай Боже їй здоров'я. 

І ось моє тісто з бульбашками вже в формі, але засунути його в духовку зась! Ту нашу середньовічну духовку вміє розпалювати лише МЧ, а оскільки він на роботі прийдеться чекати. А поки я чекаю, вичитую в Інтернеті чи можна залишати готове тісто на кілька годин. Інтернет каже, що не можна. От трясця. Виходу нема - йду гладити кота.

До речі тепер наш кіт - почесний котячий громадянин України! Він нарешті отримав паспорт!

Нарешті прийшов МЧ і запхав тісто в духовку. Випікання пройшло успішно - бісквіт пахне на всю хату! Я думала, що найважча частина приготування торту в минулому. Як гірко я помилялась...

Наступного ранку я встала зраненька, як те сонечко, і почалапала на кухню. Вже передчуваю як буду вгощати тортом МЧ і хвалитись рідним та друзям... І знову ж, як гірко я помилялась. Спочатку треба розрізати корж на три частини. Я вичитала, що зробити це можна ниткою. Весь стіл в крихтах, але мені вдалось! Правда в мене вийшло лише дві частини. Корж затонкий. Ну не біда... І так зійде. Наступний крок - карамельний крем. Чи то соус, грім його знає. Треба розтопити цукор... Про те, що цукор пригорів я дізналась по хмарі диму у всіх кімнатах. Захоплена мистецтвом випічки, дим я помітила лише тоді, коли до того цукру додала вершки і масло. Наївна, я ж думала що воно вийшло смачно. А то таке гірке, що місце тому соусу лише в унітазі. Де він і опинився... Ех, гірка моя доля... Вирішую, що обійдусь без карамелі, приступаю до сметанного крему. В мисці змішую сметану і згущене молоко та збиваю міксером. От холєра ясна! То не крем, а ціла дуля. Я збиваю, а воно не збивається! Виходить якась така ріденька водичка.

Думаю як рятувати крем. Додаю масло. Ліпше не стало... Тепер в сметані плавають грудочки масла.... Плюю на все і намазую тим "кремом" коржі. Крем дуже красиво розтікається і ніяк не хоче залишатись на місці. Розумію, що мій торт "Гармонія" врятує лише диво. Мирюсь зі своєю гіркою долею і посипаю торт зверху шоколадкою. Амінь. Най ся діє Божа воля. Відправляю торт в холодильник і дивлюсь на залишки крему, що залишились. Навіть така ласунка як я, то всьо не втопче. Та й мої зайві кілограми, які я наїла за зиму, цьому  не сприяють. Вичитала, що можна додати желатин і буде такий собі мус.

Ну що ж, спробуємо. Вийшло щось отаке.

Відправляю ті мої вироби кулінарного мистецтва в холодильник і чекаю судного часу... Але, як виявилось, торт був навіть дуже їстівний. Ситуацію врятував бісквітний корж, дуже смачний з горішками.

Ми з МЧ сперли ту "Гармонію" за два дні. І навіть ні з ким не поділились... Тому моє бажання пекти поки що не зникло... 


Дата: 13 березня 2019 рік


Про мій важкий шлях від повного нуля в кулінарії до рівня Begіnner  читаємо тут.